Вулиці української столиці почали мити шампунем. Ну, як шампунем – спеціальними миючими засобами. І от знову на поверхню вилізли оті верзунки про міфічний Захід, де на дорогах можна лежати в білих сорочках, а вони так і залишаться білими. Подекуди це правда, але не тому, що в якомусь умовному Нью-Йорку вулиці миють шампунем, а тому, що там правильна інфраструктура, яку роблять для людей.

Звідки на наших дорогах береться бруд? Найголовніший його розсадник – відкритий ґрунт. У місті його не повинно бути взагалі. От як у нас роблять газон? Накидали землі, насипали зерня трави, а там уже як Бог пошле. Насправді ж газон – це складний процес вирощування трави, скочування його в рулони та спеціальне застелення на потрібній ділянці. Ну, або ж не менш складна технологія висадки прямо в ґрунт, який перед цим готують: просіюють, очищають від каміння, коріння та бур’яну. А ще всякі добрива, мульча тощо. Результатом стає щільний килим густої зеленої трави, яку не вимивають зливи, та не вириває вітер.

Читайте також: Киеву нужно избавляться от этой желтой заразы – Кенигштейн

Тимчасові ділянки з відкритим ґрунтом обов’язково закривають або ж спеціальною сіткою, або ж гравієм та тирсою. Землю навколо дерев прикривають металевою решіткою, щоб верхній шар ґрунту не вивітрювався та не перетворювався влітку на пилюку, а взимку – на багно на дорогах.

Є легенда, що в Радянському Союзі, коли будували новий район, ніяких стежок заздалегідь не вкладали – спочатку дивилися, як ходитимуть люди, а вже потім закатували їх у бетон. Гуляючи нашими вуличками, особливо спальних районів, розумієш, що це таки легенда. Стежки, які лишилися нам з усім іншим радянським спадком прокладені неправильно, у непотрібних місцях, де тупо вкриваються мохом. Утім, заради справедливості, треба сказати, що й сучасні будівельники не відійшли далеко від своїх колег з СРСР.

Люди, щоб заощадити час та сили, шукають найкоротший шлях між точками А і Б, тому вони не йтимуть гаком, аби асфальтом. Так місто вкривають стежинки, тобто той самий відкритий ґрунт, який і перетворюється на пилюку й бруд.

Але недостатньо залити бетоном протепи. Хідники треба правильно проектувати. Вони мають бути вищими за газон та без брівок, бо ті затримують воду. Зворотно ми отримуємо калюжі, руйнування асфальтового (чи будь-якого іншого) покриття, пилюку та бруд. Свій внесок роблять відсутність дренажних систем та забиті зливові каналізації. Взагалі неправильне поводження з водою завжди закінчується руйнацією, що й стає додатковим джерелом бруду в місті.

Ну, і вишенькою на торті є неправильно запарковані авта. Йдеться про ті, що кидають на газонах у дворах та й у центрі міста. Отой ґрунт намотується на колеса й розноситься кварталами, як пошесть. Особливо це помітно в дощові сезони або ж узимку.

Як бачите, усе пов’язане. Тому спеціальні миючі засоби для київських доріг – це чудово, але тільки їх недостатньо.

Боротьба з брудом у місті має бути системною і, як і все інше, починатися з кожного. Якщо й ви хочете лежати в білих сорочках на дорогах свого міста, то хоча б перестаньте паркуватися на тих нещасних газонах або ж кидати сміття на узбіччя.

Читайте також: Американский дорожный стандарт, от которого далека Украина

Для правди треба зазначити, що останніми роками в Києві зробили та змінили багато чого. І роблять це не тільки в центрі або ж якихось привілейованих районах, а й в “робітничих” – на тій самій Троєщині. Взяти хоча б величезний парк між Бальзака та Маяковського, який відкрили минулоріч. Зростає наш містянин, їй-богу. Мабуть, взнаки даються подорожі за безвізом: ми їздимо на той омріяний Захід, дивимося, як у них там та впроваджуємо їхній досвід у себе. Не дарма ж 2,5 мільйона українців покаталися Європою з біометрикою. Дуже скоро настане той день, коли новина про шампунь для доріг сприйматиметься буденно, а не як сенсація, про яку роблять окремі сюжети на ТБ.

P. S. Про потенційні ризики такого нововедення не писатиму, бо про них обов’язково напишуть у коментарях: розкрадуть, краще б пенсії дали, а в Африці діти голодують тощо.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram