Хоча це перший президент, що не те, що ще не вкрав, а навіть ніколи не отримував від держави жодних зарплат і "допомог". І, хтозна, може, навіть створив робочі місця й платив податки. Дійсно, трохи неочікувано, як для справжніх українців.

В Україні навіть на Януковича так не нападали (слово "критикувати" тут поки що недоречне) ще до набуття новообраним будь-яких повноважень. Такої лавини відбірної жовтої образливої ненависті від електорату не зазнавав ще ніхто. Навіть ті, хто роками крали, брехали, жирували й убивали. Особливо вражаюче, що шрапнелі нападок не за те, що (не)зробив (не)правильно, а за те, що він, як вважається, зробить щось "не так" у майбутньому! Це, звичайно, оцінка не комусь, а лише авторам власної жовчі. Слідчими/прокурорами чи, не дай Бог, суддями, їм працювати було б не слід. А психологи вже незабаром можуть пояснювати причини такого явища (Банковий синдром, інфантилізм/патерналізм, власна схильність до красти й брехати, латентний антисиметизм та ін.). У будь-якому разі – не красить.

Читайте також: Новообраний президент і нинішній склад Кабміну не зможуть співпрацювати – нардеп

У передчутті закидів щодо рольових висловлювань Зеленським на сцені, відповім: "Це аби, приміром, Л.Бронєвой висунув кудись власну кандидатуру, а йому закидали, що він, фашист такий, будучи "Мюллєром", переслідував радистку Кет у "17 миттєвостях весни" і, взагалі, у формі офіцера СД й зі свастикою ходив".

Ще гірша ситуація в нового – у міжнародній політиці. Бо якщо всередині, теоретично, він ще міг би швидко досягти бодай "видовищних" успіхів, то там йому доведеться довго, вміло й терпляче долати той "антиукраїнський" імунітет, що створився завдяки діяльності всіх його попередників: від Кучми й аж до останнього. Усі мали спершу великий кредит довіри в міжнародних організаціях і на Заході, в цілому, й усі зрештою скочувались, якщо не прямо в обійми РФ, то, принаймні, починали бездарно царювати й грабувати власну країну. Двох – Ющенка й Порошенка, обоє після Майданів – вітали в ООН та ін. – стоячи. Тепер там соромляться тих хвилин і намагатимуться ніколи більше так не "попадатися". Тож сьогодні прізвище українського президента на Заході має не дуже велике значення, на чергового народного обранця будуть дивитись крізь лупу й недовірливо. І, в принципі, це добре – нехай працює, а не розслабляється й царствує.

Читайте також: Досі в Україні немає закону, котрий би жорстко визначав ставлення українців до агресора – експерт

Лідерів держав з щасливими й заможними громадянами оплесками не вітають – їм, просто, знають ціну. А Зеленському, аби лише досягнути "вершини" Ющенка/Порошенка (це щоб в ООН вітали стоячи), треба було б щонайменше – довести Росію до такого стану, який би, за наслідками, прирівнювався до безумовної капітуляції у війні. І хто б сказав, що це погана задача?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram