Ілюстрація – Сашко Даниленко, Голос Америки

Зазвичай зміни в правописі – справа, яка стосується суто філологів та тих, хто професійно працює зі словом. Однак часто нові правила можуть сказати нам багато і про політичне тло, на якому вони відбуваються, і про стан суспільства, і про важливі етапи в історії країни.

Є три причини, які роблять зміни в українській орфографії важливими з точки зору суспільно-політичних процесів, а отже можуть становити інтерес не лише в самій країні, а і далеко за її межами.

Причина перша – нові реалії. Український правопис не змінювався з 1989 року, а скільки всього з тих пір відбулося! Розпад Радянського Союзу, поява приватної власності, бізнесу. Інтернет, смартфони, месенджери і соцмережі, убер, коворкінг і каршерінгі. Однак правил, що регулюють те, як писати слова, пов'язані з усіма цими явищами, не було. Тому кожен дотримувався своєї нормі, а не якоїсь спільної. Тепер загальна норма з'явиться: і для айфонів з Айпад, і для Ютьюб, і для Фейсбук з твіттером.

Читайте також: Радикальний націоналізм літери "ґ", або Нащо нам ці етери

Мова живе, з'являються нові слова, нові моделі слів, тому і словники повинні реагувати на все це швидше. В англійській, до речі, нові слова потрапляють в словники набагато швидше, ніж в українській чи російській.

Отже, перша причина пов'язана просто з оновленням мови, яке відбувається стрімко, а правопис досі застряг десь в минулому.

Причина друга – зміни в суспільстві. Одне з головних нововведень в новому українському правописі – офіційне закріплення фемінітівів. До цього гендерні процеси в мові ніяк не регулювалися. До речі, зовсім недавно фемінітіви були офіційно затверджені і Академією французької мови.

Новий звід українських правил пропонує утворювати фемінітіви за допомогою таких суфіксів:

-к- авторка, редакторка, студентка;

-іц- (я) – наприклад, порадниця, радниця;

-ін- (я) – плавчиня, продавчиня;

-ес-  патронеса, поетеса.

Комусь це може подобатися, комусь – ні, але тут важливо зафіксувати сам факт: лінгвісти, які стверджують норми, реагують на зміни в суспільстві і зміни в мові, вони не роблять вигляд, що "таких слів немає".

До речі, важливо, що новий український правопис пропонує варіативність: в більшості випадків ви можете вибирати, якій орфографічній нормі слідувати – старій або новій.

Щоправда, що тут старе, а що нове – це теж питання. І саме з цим пов'язана третя, мабуть, найголовніша причина, чому ці зміни можуть бути цікаві жителям інших країн, а не тільки України.

Ця причина політична. Справа в тому, що новий звід повертає норми так званого Харківського правопису. Вони були затверджені в 1927 році мовознавцями, більшість яких в сталінську епоху піддавалась репресіям.

У 1933 році радянський уряд визнав харківський правопис "націоналістичним", скасував його і ввів інші норми, які наближали норми української мови до норм російської. Політбюро затвердило постанову: "Вважати за необхідне дати на сторінках газети "Комуніст" розгорнуту, докладну критику викривлень і помилок, допущених в "Словнику", зокрема, пов'язаних з протягуванням в українську мову польських та інших іноземних слів в той час, коли для позначення нових понять є ближчі і добре знайомі українському народові російські слова".

Однак харківський правопис досі продовжували використовувати багато представників української діаспори за кордоном. Цим нормам слідували деякі письменники, журналісти, друковані видання та навіть один з телеканалів.

Читайте також: Новий український правопис: ретро-автомобіль чи сучасний "Мерседес"?

Не буду вдаватися в деталі, але нинішній звід правил частково повертає те, що було ДО штучного зближення норм українського і російського.

Один з найяскравіших прикладів: слова, які прийшли з давньогрецької та латини, тепер можна писати двома способами: ефір і етер, кафедра і катедра, логарифм і логарітм, міф, міфологія і мітологія. Це пов'язано з тим, що поєднання th частіше передається літерою Т – математика, наприклад.

Невідомо, чи будуть прописані в новому зводі правил запозичення слів, але можливо, це торкнеться і їх. До цього запозичення найчастіше відбувалися через російську. Наприклад, англійське prankster в російській, а потім і в українському перетворилося в "пранкери", хоча, можливо, якби його запозичили безпосередньо, то так би і говорили: "пранкстер", за аналогією зі словами "гангстер", "гіпстер".

Іншими словами, нові правила – це ще одна ланка в ланцюзі "Євросоюз – Помісна церква – закон про мову", ще один ступінь, який відокремилася в стрімкому польоті ракети "Україна" в якусь свою сторону, в її спробі остаточно порвати з радянським минулим. Саме тому за такими, здавалося б, подробицями, як написання слів, так цікаво спостерігати.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram