Економічний розвиток країни будується на чесній конкуренції і прозорих правилах гри, яких мають дотримуватися всі учасники. Якщо завдяки недосконалому законодавству, або корумпованості державних органів, чи з інших причин, окремі учасники ринку отримують можливість не за рахунок покращення бізнес-процесів, удосконалення товарів чи послуг, а за рахунок неконкурентних переваг, зокрема, ухилення від сплати податків, пропонувати свій товар суттєво дешевше, то із часом інші учасники ринку або банкрутують, або так само починають використовувати прогалини в законодавстві, щоб мати можливість вирівняти свої конкурентні переваги.

Якщо така ситуація відбувається між внутрішніми виробниками, то втрати кожного учасника є наступними: споживач ризикує купити контрафактний або неякісний товар, учасники ринку отримують збитки від недобросовісної конкуренції, а держава недоотримує податкові надходження до бюджету. Якщо іноземні виробники мають подібні неконкурентні переваги, то загрози більш вагомі – національна економіка починає стрімко втрачати вітчизняних виробників, скорочуються робочі місця, падають заробітні плати, зростає безробіття, або громадяни починають шукати кращий заробіток за кордоном і країна перетворюється на сировинний придаток більш розвинутих країн. І саме такий розвиток подій ми спостерігаємо в Україні. За роки незалежності, внаслідок корупції, а також свідомих та несвідомих законодавчих прогалин, контрабанда стала загрозою для економічної безпеки держави і однією зі схем, що зараз активно використовується є "поштовий імпорт".

Світові тенденції свідчать про те, що обсяги міжнародних поштових перевезень постійно зростають, і це створює порушення чесної конкуренції навіть у розвинених країнах. Зокрема, в останньому звіті OECD питанню суттєвого негативного впливу на економіки країн від неоподаткованих товарів, що завозяться через малі поштові відправлення присвячено десятки сторінок. Саме тому, розвинені країни запроваджують більш жорсткі вимоги щодо поштового імпорту, зокрема, у Європі на цей час діє суттєве обмеження щодо неоподаткованої вартості міжнародних посилок і, у найближчих кілька років, ЄС планує повністю позбутися мінімального безподаткового порогу і всі посилки будуть оподатковуватись від нуля євро.

Читайте також: Project Syndicate: Десятилетие стремительных перемен в Китае

В Україні, так само все більше наших співвітчизників користуються закордонними інтернет-магазинами, які дають можливість придбати найрізноманітніший спектр товарів: від чохлів для смартфонів та одягу до автозапчастин та електронних приладів.

У такий спосіб в Україну щороку завозиться 42 млн. міжнародних поштових та експрес-відправлень загальною вартістю приблизно 1 млрд. євро. І це є добре для розвитку конкуренції: споживач отримує більший вибір і часто за більш низьку ціну ніж в українських магазинах. Звичайно, купуючи якусь річ, скажімо, у Китаї, ми все ще маємо заплатити за її доставку, яка обійдеться у декілька євро, проте обсяги замовлень у таких магазинах з України настільки великі, що це дає змогу китайським компаніям економити за рахунок обсягів та суттєво знижувати ціну доставки.

Проте, норма щодо безмитного ввезення товарів на територію України через поштові пересилки зацікавила не лише простих громадян. Низька інтернет магазинів з багатомільярдними оборотами вже неодноразово попадали в журналістські розслідування щодо використання схем "поштового імпорту". Все, що необхідно для цього зробити – це подрібнити комерційну партію і оформити її на фіктивних отримувачів в Україні та легально перетнути кордон. І ця схема активно поширюється, адже на сьогоднішній день, фактично відсутній механізм ідентифікації отримувача та майже відсутній контроль за митною вартістю товарів, які ввозяться в Україну у вигляді посилок. До того ж норматив про граничну вартість посилок у 150 євро є суб’єктивним і єдиний механізм контролю за тим, чи не перевищується максимальний ліміт безподаткового ввезення — це пильність та чесність митника.

На перший погляд, від цієї схеми виграє простий громадянин, який ніби отримує можливість купити товар дешевше, проте у реальності він є головною жертвою цієї схеми. По-перше, товар все одно реалізується майже по ціні товару ввезеного зі сплатою усіх податків, різниця зазвичай не перевищує 3-5%, по-друге, виникають серйозні проблеми з отриманням гарантійного ремонту, або повернення коштів за неякісний товар, по-третє, можливість безмитного та неконтрольованого збуту продукції вбиває чесну конкуренцію та будь-які натяки на власне виробництво всередині країни. Ані іноземні, ані внутрішні інвестори не зможуть розвивати бізнес у країні, де їхня продукція буде завідомо неконкурентною, а діяльність збитковою. Як наслідок – сотні тисяч українців не отримують гідних зарплат і не мають робочих місць та змушені шукати заробітку у інших країнах, або займатись тією ж контрабандою.

Читайте також: Як купувати товари в Інтернеті, щоб Вас не "кинули"?

Міністерство фінансів бачить цю проблему, але більше з позиції втрат бюджету, проте навіть ті законодавчі ініціативи, які висуваються наражаються на опір з боку окремих депутатів податкового комітету.

Зокрема, з початку цього року мав запрацювати механізм обмежень за кількістю отримання посилок одним отримувачем на місяць без сплати податків, а саме до трьох посилок на місяць, що повністю перекривало потребу абсолютної більшості українців. Це було спрямовано не стільки на наповнення бюджету, як на припинення "поштової контрабанди". На кілька років це дало б можливість значно скоротити тіньові схеми за допомогою цього каналу, а вже після вивчення досвіду ЄС щодо нової комплексної моделі переміщення товарів через кордон на зразок системи єдиного вікна ЄС (One Stop Shop), яка запроваджується європейцями з 2021 року – можливо було б розглянути питання запровадження аналогічної моделі в Україні.

Для імплементації такої форми контролю необхідно було розробити та впровадити систему обліку посилок та їх отримувачів, проте ця робота так і не була зроблена. Як результат, за кілька місяців до запровадження нових правил ввезення товарів в Україну у вигляді поштових посилок поштові оператори почали бити на сполох: "відсутність обліку посилок відповідно до норм закону може призвести до колапсу" і від її впровадження відмовилися.

На альтернативу, було запропонований інший підхід, який орієнтується на перевірку реальності отримувачів. Так, щоб забрати посилку громадянину необхідно пред’явити свій паспорт, ця інформація має вноситься у відповідну базу, що дасть можливість відсікти схеми оформлення "поштового імпорту" на неіснуючих осіб. Це рішення звісно не дозволить вирішити остаточно проблему "поштового імпорту", але може стати першим кроком до детінізації галузі. Але і ця норма парламентом не була проголосована.

Читайте також: Торгівля контрабандою йде в інтернет

Щоб імітувати наявність боротьби з контрабандою була Парламентом прийнята норма зниження безподаткового порогу з 150 до 100 євро, яка однозначно не вирішує зазначену проблему.

Як результат – обсяги "поштового імпорту" продовжують зростати. Залишається просте питання українцям: чи готові ми і далі втрачати робочі місця і чекати 50 років щоб досягти рівня сьогоднішньої Польщі, чи почнемо захищати національні інтереси створюючи рівні конкурентні умови між іноземними і українськими виробниками?

Більш детальна інформація про зазначені вище проблеми та можливі напрями їх вирішення міститься в аналітичній роботі Інституту соціально-економічної трансформації та Центру розвитку цифрової економіки "Використання міжнародних поштових та експрес-відправлень у схемах по ухиленню від сплати митних платежів та шляхи протидії".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram