Можете кидати в мене камінням, але – попри популярні нині суспільні настрої – хочу сказати кілька слів на захист так званої мажоритарки. Ясна річ, пропорційна система з відкритими списками була б найкращим варіантом. Але в ситуації, що склалася напередодні позачергових виборів, змішана система здається мені кращою, ніж суто пропорційна.

Річ у тім, що Україна – надзвичайно велика країна, і в умовах такої масштабності досить складно забезпечити рівномірне представництво регіонів у центральній владі. У цьому випадку саме мажоритарка є механізмом, що дозволяє місцевим громадам мати "свою людину в Києві". Навіть із мажоритаркою більшість депутатів Верховної Ради – вихідці з великих торгово-промислових центрів, міст-мільйонників, олігархічних груп і корпорацій, а без неї, наприклад, бідні гірські райони взагалі б не мали шансу мати власного депутата.

Читайте також: Апетит із їдою прибуває: що розповів "мозок Зеленського" Стефанчук

Я розумію прагнення партійних вождів пролобіювати пропорційну систему виборів, адже тоді легше продавати місця в списках і контролювати депутатів. Натомість із мажоритарниками треба домовлятися – із кожним окремо. Людина, яка пройшла горнило мажоритарного округу, політично більш незалежна, бо нею керує не вдячність партійному босові за включення в список, а відповідальність перед конкретними людьми, які за неї проголосували.

Безумовно, мажоритарна система виборів в Україні має свої мінуси – коли на округи спускають "парашутистів" із Києва, які щедро "засівають" виборців й обираються у Верховну Раду, миттєво забуваючи про свій регіон. Або ж коли на виборах завдяки щедрому підкупу перемагають місцеві "феодали", які й без того все на окрузі контролюють. Такі ситуації в Україні можна зустріти на кожному кроці, й саме через них мажоритарка має погану славу.

Читайте також: Руйнівна "воля народу": яку пастку для України готує нова влада

Але розберімося: хто ж у цьому винен: мажоритарна система чи бездіяльність правоохоронних органів? Якщо поліція не реагує на спроби підкупу, якщо правоохоронні органи й антикорупційні слідчі "не помічають", що на кампанію кандидат витрачає більше, ніж заробив за все життя, то, може, проблема в них, а не в самій мажоритарці?

На моє глибоке переконання, боротися треба не з мажоритарною системою виборів, а з традицією підкупу й бездіяльності (чи потурання!) цьому правоохоронними органами. Коли за пакет із гречкою та олією чи за готівкові гроші в обмін на голос кандидатів миттєво зніматимуть із реєстрації та відкриватимуть проти них кримінальні справи, коли за використані у виборчій кампанії кошти невідомого походження доведеться відповідати, коли агітатори самі відмовлятимуться розносити продуктові набори, бо остерігатимуться величезних штрафів, тоді й більшість пов’язаного з мажоритаркою негативу зникне. Бо корінь проблеми – у бездіяльності правоохоронців, а не у прагненні локальних громад мати свого представника в Києві.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram