Освіжити в цю спеку можуть не лише прохолоджувальні напої чи рятівний кондиціонер.

Своєрідним витверезливим душем видадуться книжки цього огляду, в яких ті чи інші злободенні або історичні проблеми автори розв’язують з палким серцем і холодним розумом.

1. Крістіан Ґе-Полікен. Вага снігу. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2019. Іноді це чтиво нагадує справжню "снігову" медитацію. Неквапне, пливке, заворожуюче. "Це вино, яке нам дав Жозеф? Так, мій дорогий. П'ємо, стежачи за нашими спінінгами, тішачись теплом від сонця. І вина. Поки передаємо один одному пляшку, повітря теплішає. Ні вітерця. Гори випинають груди, і на них мерехтить сніг". Але до такої ейфорії головному героєві ще треба пройти чималий шлях.

За сюжетом, молодий чоловік вирушає до батька, якого не бачив уже багато років, дорогою потрапляючи в автомобільну аварію. Люди із закинутого далеко у горах селища рятують його. Доглядати героя-оповідача береться загадковий Маттіас – наче й друг, але справжній деспот, чудовий кухар і любитель розповідати байки. Тим паче, що зайнятися цим є чим – його хата, засипана снігом, стоїть на краю села.

Читайте також: Пізнавальне літо: 7 книжкових новинок для дітей

Тож довгої зими обом героям доведеться боротися і за життя, і за збереження власної людської подоби, не втрачаючи віри та надії на прихід весни. Хоч це насправді важко у такому замкненому, герметичному просторі, де найпростіші дії іноді видаються за подарунок долі. "Я опановую себе, стискаю руками лижні палиці й роблю кілька кроків. Відразу виникає враження, що я віднайшов те відчуття свободи, яке, як гадав, втратив назавжди, під автівкою, серед понівеченого брухту і осколків скла".

2. Юрій Винничук. Нічний репортер. – Х.: Фоліо, 2019. Події повісті Нічний репортер відбуваються у Львові в 1938 році. Журналіст Марко Крилович, якого прозвали "нічним репортером" за його нічні репортажі з життя міського дна, береться розслідувати вбивство кандидата в президенти міста. При цьому він потрапляє в різноманітні як любовні, так і кримінальні пригоди, інколи ризикуючи життям. "Недарма ж мене прозвали "нічним репортером", – звіряється головний герой, – бо власне я найбільше й тинявся по різних зачучверілих кнайпах і мордовнях, по підпільних казинах, спелюнках і борделях, діставав по писку, а то й майхром по животу, падав обриганий у рівчак, бо, окрім як нахлятися з тими, хто хляв, іншого способу добути щось цікаве чи сенсаційне не було".

Йому неофіційно допомагає комісар поліції Роман Обух, якого начальство відсторонило від розслідування вбивства. А тим часом у справу втручаються німецькі й радянські шпигуни, розслідуванням зацікавлюється також польська контррозвідка, окремий інтерес виявляють і кримінальні кола. Тож перед нами постає мальовничий і яскраво описаний злочинний світ тогочасного Львова, який живе у передчутті війни.

3. Поліна Яцюк. Завтра. – К.: Саміт-Книга, 2019. Це захоплива, містична і драматична історія про те, що нічого не варто відкладати на завтра, тим паче, коли з відкриттям і самої книжки, і її авторки, це стає вже майже неможливим. Тобто ідеться про текст, який втягує в дійство, переживання і переосмислення, і психологізм тут грає не останню роль. По-друге, звичайно, відмова від будь-яких стереотипів, ламання штампів і кліше, якими грішать автори-початківці, нариваючись згодом на антипремії за найгірші описи сексу. У даному випадку вони – найкращі, бо "живі", нехай навіть програються подумки героїнею, яка не дозволяє залицяльникові на "мікророманчик", а сама керує стосунками.

Загалом це чудова готична оповідь, в якій живуть, перетинаючись, два світи – сучасний і містичний, в якому янголи і демони, пекло і рай. Навіть місце дії - сучасна Україна, Умань, Одеса, Білгород-Дністровський – не має особливого значення, коли ідеться про вічні цінності, традиційні шляхи, архаїчні бажання. "Знайшла старе дерево. Доторкнувшись до дуба на пагорбі, ніби щось відчула, всередині стовбура текла жива енергія, під кроною ніби чулось серцебиття. Знайоме відчуття. Але… Я не була у Софіївському парку, сьогодні відвідую його вперше. Розуміння потаємної, відчутної сили життя".

4. Олег Панфилов. Антисоветские истории. – Х.: Фолио, 2019. Історія Радянського Союзу давно стала невід'ємною частиною ідеології: що вигідно знати населенню, а що не вигідно, визначали політики правлячої партії. Радянські підручники історії чітко регулювали кількість і якість знань, що постачалися народу. Ось і сьогодні в Росії з історичною наукою відбуваються дивні і часом страшні колізії: з одного боку, офіційні історики виконують замовлення "партії і уряду", розшукуючи, наприклад, родовід Володимира Путіна, вимальовуючи генеалогію, якої не було, з другого – в Росії з’явилося дуже багато істориків-аматорів, які пишуть праці про "Грузію – гірську Русь" або про те, як росіяни захопили китайську імперію в I тисячолітті до нашої ери.

Читайте також: "Польові" дослідження, або Що читають у київському метро

Автор переконаний: минуть роки – і нікому не потрібні будуть ні підручники, написані в той час, ні багатотомні наукові праці, що вихваляють радянську державу. Вони будуть зберігатися в бібліотеках як пам’ятники пострадянській ідеології, що руйнувала все – від держав до психіки населення, яке відразу ставало великою нацією. Ці підручники стануть свідченнями того, як проросійські діячі районного масштабу намагалися поставити себе на рівні з іншими культурами і державами.

5. Павло Авраамов. Стратегія Ґо: Давня гра й сучасний бізнес, або Як перемогти в конкурентній боротьбі. – Х.: Фабула, 2019. Східна стратегічна гра Ґо – найдавніша й найскладніша гра на планеті. Протягом тисячоліть вона була міцно пов’язана з політичною, військовою та бізнесовою елітами країн Сходу. Не дивно, що й у сучасному світі особливу цікавість до гри виявляють політики й бізнесмени. Серед них – Білл Гейтс, котрий в одному інтерв'ю сказав: "У моєму житті було вдосталь розчарувань. Наприклад, я хотів бути найкращим у світі гравцем у Ґо, але так і не став ним".

Для досягнення перемоги Майстри гри застосовують перевірені часом стратегічні принципи й підходи, котрі допомагають приймати правильні рішення та діяти якомога ефективніше. Ці принципи є досить абстрактними й тому можуть бути застосовані в переважній більшості сфер людського життя, особливо там, де точиться конкурентна боротьба: у політиці, бізнесі та військовій справі.

У книжці розбираються 30 найважливіших стратегічних концепцій Ґо. Кожен принцип проілюстровано прикладами зі світу сучасного бізнесу: книжка містить понад 60 реальних бізнес-кейсів, які взято з практики таких усесвітньо відомих гігантів, як-от Apple, Coca-Cola, IKEA, Chrysler, Virgin, The Walt Disney Company, а також безліч історій із практики невеликих компаній.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram