Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп підтвердив факт своєї зустрічі із президентом Росії Володимиром Путіним на саміті "Великої двадцятки" в японській Осаці.

Як і очікувалося, зустріч американського та російського президентів відбудеться ще до можливого візиту до Вашингтона нового українського президента Володимира Зеленського, Таким чином, Зеленського радше за все просто проінформують про частину домовленостей між Вашингтоном і Москвою – якщо, звичайно, такі домовленості будуть.

 Варто нагадати, що остання зустріч між американським і російським президентами була скасована з ініціативи Трампа через кризу в Керченській протоці.  Звідтоді Путін не виконав жодної з умов, які могли би зробити цю зустріч можливою, практично проігнорував ультиматум Трампа. Саме тому можна зробити висновок, що зустріч в Осаці зараз потрібна передовсім самому американському президентові.  Й ось чому.

Читайте також: На зустрічі з Путіним Трамп може скористатися сочинською тактикою Помпео – Портников

Трамп оголосив про початок своєї передвиборчої кампанії для переобрання на другий термін. Незважаючи на високі шанси чинного президента, це переобрання видається аж ніяк не безперечним. Трампові потрібні успіхи, якомога більше успіхів. І в зовнішній політиці також.

При цьому процес денуклеарізації Корейського півострова в глухому куті. Оприлюднення плану з урегулювання на Близькому Сході відкладається через політичну плутанину в Ізраїлі.  США близькі до відкритого зіткнення з Іраном, владці якого почали демонстративно порушувати умови "ядерної угоди". Залишаються складними відносини США з Китаєм, "торговельна війна" цих країн може призвести до нищівної кризи у світовій економіці.  І ніякого просування у відносинах з Росією теж немає.

Питання для Києва полягає в тому, чи збирається Трамп включати Україну в пакет своїх можливих домовленостей із Путіним або вирішить відкласти врегулювання української кризи на потім.  Розмови про "обмін" видаються нереальними з логічної, як і з моральної позицій. "Обмінюватися" Москві та Вашингтонові просто нічим. У Росії немає достатнього впливу на Іран, щоб змусити аятолл змінити свою позицію. У Венесуелі США просто не можуть скинути Мадуро через слабкість і роз'єднаність місцевої опозиції та відданість силових структур інтересам диктатури. Сирію зруйновано. В Україні – недосвідчена й непередбачувана влада, афільована з місцевими олігархами.

Читайте також: Україна може перетворитися на "сіру зону" з невизначеним майбутнім, безглуздим сьогоденням і скаліченим минулим

Тому єдине, про що зараз можуть домовитися Путін і Трамп – якщо захочуть, звісно – то це про спільну деолігархізацію України з подальшим перетворенням території нашої країни та сусідньої Молдови на "буферну зону" між Росією та Заходом.  З огляду на досвід Молдови, це тепер не такий уже фантастичний варіант – хоча в нашій ситуації він може в майбутньому призвести не стільки до буферизації, скільки до розколу України та територіальних втрат на сході.

Президентові Зеленському, коли він прибуде до Вашингтона, зможуть запропонувати припинення війни на Донбасі (там перестануть стріляти), фінансову допомогу й порятунок від опікунів-олігархів шляхом їх заміни на опікунів із Білого дому, Кремля та Єврокомісії.  Навряд чи це той варіант, від якого Зеленський зможе відмовитися.  Настане мир (без повернення територій), фіксація бідності й поділ країни на зони зовнішнього впливу. Українське керівництво остаточно втратить свою суб'єктність на користь Вашингтона й Москви.

Головне, що може перешкодити такому сценарієві здійснитися – так це неготовність Путіна взагалі обговорювати Україну, яку він продовжує сприймати як частину власної країни. Але якщо російський президент продемонструє хитрість та обережність, він виграє.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram