Історія є насамперед наукою, завданням якої є об’єктивне відображення минулого країн чи людства загалом, тобто встановлення історичної правди. Але історична інформація завжди формувала суспільну свідомість, тому вона не могла не бути включена в систему ідей, поглядів, цінностей, які розкривають політичну позицію й політичні ідеали якоїсь групи людей чи країни загалом, тобто формують їхню ідеологію. Тому всі успішні країни, обгрунтовуючи свою національну ідеологію, намагаються залучити до неї дещо ідеалізовані історичні моменти.

Читайте також: Чем стали итоги Первой мировой войны для Украины

Тому в китайській ідеології однозначно проголошується, що Китай – це найдавніша цивілізація світу, хоча з погляду історичної правди це спірне питання. Подібні приклади є в ідеологіях більшості інших країн.

Як виглядає ситуація в Україні? Загалом дуже несприятливо, бо в державі так і не було спроб обґрунтувати державну ідеологію. Мовляв, це недемократично, адже нібито має бути плюралізм ідеологічних підходів. Такий плюралізм дійсно важливий, але якісь стратегічні ідеологічні принципи мусіли б бути. Інакше не буде формуватися і загальнонаціональна ідентичність.

З історичною складовою ідеології в Україні було ще складніше, бо тривалий час культивувалися ще совкові підходи до трактування історії, особливо в часи Другої світової війни. Ситуація суттєво змінилася на краще лише в останні роки завдяки діяльності керованого В. Вятровичем Інституту національної пам’яті.

Але якими мали б бути залучені до національної ідеології історичні моменти. По-перше, насамперед позитивними, наповненими впевненістю і надією. А це означає, що акцентувати треба увагу на великих перемогах, значних досягненнях, яких в українській історії було багато. Але вони, на жаль, інформаційно не актуалізуються. Скільки визначних українських перемог було в часи П. Сагайдачного та Б. Хмельницького, але найчастіше нам нагадують про битву під Берестечком, яка для українців завершилася поразкою.

Читайте також: Libération: Почему Украина не стала независимой 100 лет назад?

Були визначні перемоги і в часи національно-визвольних змагань 1917-1921 років, але з цього періоду змі найчастіше акцентують увагу на трагедію Крут.

По-друге, треба, щоб такі позитивні історичні моменти були зорієнтовані на зміцнення територіально-політичної цілісності суспільства. А це означає, що яскраві приклади з історії якогось регіону, як от проголошення Карпатської України, мусіли б мати загагальнонаціональне визнання. 

Ще один важливий момент: в сучасному світі йде жорстка геополітична конкуренція, а тому різні держави намагаються нав’язати свої історично-ідеологічні стереотипи, зокрема, через історичні звинувачення. Тобто помітними є прагнення нав’язати комплекс вини чи навіть приниження. І саме з такими випадками стикалася і стикається Україна, коли українців, які самі були об’єктом жорстокої іноземної агресії в часи Другої світової війни, звинувачували чи в голокості, чи в геноциді поляків. Це однозначно нечесна геополітична гра. І такі ідеологічні спекуляції треба рішуче спростовувати.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram