Це не лише тригери, як з перейменуванням "назад" проспекту генерала Григоренка у Харкові на м’ясника Жукова, чи одномоментне повернення судом на мапу Києва проспектів Московського (Бандери) та Ватутіна (Шухевича).

Це те, що лежить в основі цих символічних актів. Постсовковий русский мір. Він всіма силами втручається в наш простір.

Судом скасовує вимоги будувати наші міста комфортними. Щоб було щільно, тісно, без парків, скверів і спортивних майданчиків. Щоб ми й далі проводили кілька годин на добу в транспорті до садочка чи школи. І не мали часу озирнутися, а тим паче – часу на громадянську активність.

Читайте також: Київ без Бандери і Шухевича: один з тисячі порізів

Судом визнає винними за висловлення своєї думки. Бо двоє людей, які виходять з плакатом на вулицю, одна з яких – 16 річна дівчина, мають бути визнані винними. Бо ж може вийти 2 мільйони! А поліцейські, які відвезли у відділок і морально тиснули на дитину, не повідомивши батьків, були "у праві". Вони будуть шановані, а матір, яка "погано виховала", засуджена. Це не сарказм, і ця справа також розглядається в суді.

П’ять років змін – це дуже мало. Багато ми, суспільство і влада, не встигли. Та вектор був зрозумілий.

Бо попри недореформований суд Мінрегіон ввів обмеження висотності забудови і зобов’язав будувати школи поруч, а об'єкти – доступними для інвалідів (так, "це нікому не треба", за рішенням суду, звісно). І ми вже звикли до повної свободи висловлення політичної чи громадянської позиції.

Читайте також: Ім’я Бандери хочуть зробити символом російського реваншу в Україні – В'ятрович

Тепер ми знову бачимо вектор. І цей вектор – не у майбутнє, а у минуле. А рух у минуле під пропагандою "нового" – один із найстрашніших кейсів у світовій історії. Кажу це як фахівець-історик.

Символи мають значення. Бо вони уособлюють зміст і притягують однодумців. Або Москва – або Україна. Або минуле – або майбутнє.

Вибір за нами. Не забуваймо – нас прикривають. Поки що.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram