За результатами подій, пов’язаних з поверненням Росії в ПАРЄ та самітом G-20, відчутними є прагнення керівництва більшості провідних західних держав до умиротворення Росії та поступового відновлення зв’язків з цією державою-агресором.

Помітною також є ілюзія, що в такий спосіб можна буде схилити Кремль до поступок в різних питаннях зовнішньої політики. Це така собі реал-політік з боку Заходу. Але чи дійсно реальними є їхні очікування? Однозначно, ні. Чому?

Бо російський диктатор має зовсім інші наміри. Головні з них – добитися: 

1) визнання Криму російським;

2) федералізації України і входження її в орбіту російських впливів;

3) наблизитися до рівня в США в ієрархії світового лідерства.

Читайте також: Решение ПАСЕ: санкции отменены, Россия может возвращаться

І що найважливіше: відступати зараз від цих намірів Кремль жодним чином не буде. Чому? Бо Росія зробила вже основні ставки, зазнала величезних іміджевих, економічних та міжнародно-політичних втрат. Відступ хоча б на один крок (чи в Україні, чи в Сирії, чи у Венесуелі) означатиме для них поразку, за якою можуть наступити і подальші провали. І у такому діалозі може йтись лише про незначні тактичні поступки.

Але чи означають такі міркування, що Захід в принципі не може вплинути на Росію. Ні, насправді цього можливо досягти, але не через «умиротворення», поступки, а шляхом нарощування жорсткіших санкцій, про які вже не раз йшлося і які зрештою, вже внесені в Конгрес США. Але очевидно, що їх прийнято не буде. Бо для цього потрібні сміливі дії яскравих визнаних лідерів, які могли б дати Кремлю адекватну відповідь. А таких, на жаль, немає. Тобто, не лише в Україні криза політичного лідерства, але й на Заході годі вже знайти черчілів, де голлів чи аденауерів. Така доба – не героїчна, а споживацька, коли лідерів висувають не активні політичні рухи народів, а вузькі економічні інтереси, таємні домовленості з використанням соцмереж та інших інформаційних політтехнологій.

Тому на G-20 з Путіним жорстко і безкомпромісно розмовляла лише лідер Великобританії Т. Мей, але вона, на жаль, скоро змушена піти у відставку. Так само, як і лідер Німеччини, А. Меркель, яка тривалий час чинила опір зовнішньополітичній агресії Кремля, але під тиском продажного німецького бізнесу та соціал-демократичного політикуму, вже здала багато позицій.

В полоні ілюзій щодо Росії перебуває і президент Франції Е. Макрон, а керівництво Італії взагалі є промосковським. Але найприкріше те, що зовсім безпорадним виглядав керівник США Д. Трамп, ще раз підтверджуючи припущення про його певну пов’язаність з Росією (або певну залежність через наявність компромату).

Читайте також: Путин использовал G-20 как медиаплощадку для трансляции фейков

Окрім того, оточення Трампа нав’язало йому думку, що для США на сьогодні найважливішими є дві проблеми:

1) безпека Ізраїлю, а тому будь-якою ціною треба нейтралізувати Іран;

 2) нерозповсюдження ядерної зброї, а тому треба домовлятися з КНДР.

І що найгірше: Трампу навіюють думку, що в цих двох випадках США може допомогти Росія, а тому їй треба піти назустріч в українському питанні.

Такі несприятливі геополітичні передумови ще раз підтверджують необхідність політичної єдності українського суспільства на засадах незалежного розвитку. І така єдність була після Революції Гідності. І її можна було б зберегти, якби вдалося реалізувати основні вимоги Майдану. Прості вимоги: соціальна справедливість, прозорі політичні й економічні відносини, поступове підвищення добробуту на основі економічного піднесення, ліквідація п’ятої колони. Але розвиток, на жаль, пішов в іншому напрямі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram