2014 року в Україні також відбулося тотальне оновлення влади – значно змінилися склад уряду й парламенту, був обраний новий президент, оновилася його адміністрація. У владі з'явилося чимало випадкових людей. Проте всім їм довелося пройти крізь фільтр Майдану – вони або були активними учасниками подій 2013-2014 років, або хоча б імітували цю участь. Тобто мова йшла про людей, які були об'єднані спільними цінностями.

Читайте також: Реванш відбувається в чотирьох сферах: як давати відсіч

Оновлення влади 2019 року не передбачає ніяких ціннісних фільтрів. Навіть побіжний аналіз виборчих списків і мажоритарних пріоритетів низки нових політичних сил дозволяє говорити про владу пройдисвітів у буквальному сенсі цього слова. Після парламентських виборів ця влада пройдисвітів оформиться остаточно: депутати, які не розумітимуть, навіщо вони в парламенті, непрофесійні міністри, й на вершині цієї пізанської башти – некомпетентний президент, оточений далекими від політики радниками.

Довго така влада, звичайно ж, не проіснує. І вже за короткий час українцям в умовах посилення хаосу, соціальної конфронтації та економічної кризи знову доведеться йти на вибори. Тільки запит суспільства зміниться – він буде вже не на нові обличчя, а на "сильну руку", на встановлення порядку.

Читайте також: Україна потрапила в московський капкан: визволитися можна лише із кров'ю

Для нас є важливим, щоб м'який (або не дуже м'який, як знати) авторитаризм, на який ми практично приречені після правління Володимира Зеленського був проукраїнським, а не проросійським і міг би контролювати більшу частину території країни. Саме проросійська диктатура – а зовсім не конвульсивне президентство Зеленського – може виявитися головною небезпекою для українського народу та його держави.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram