Шанси на те, що в парламенті буде монокоаліція "Слуги народу" – досить високі. Зрозуміле рішення повністю контролювати всі питання в управлінні країною, сконцентрувавши все в руках однієї партії. Але це також означає, що доведеться повністю взяти на себе відповідальність за все, що відбуватиметься у країні.

Чи готова до цього партія "Слуга народу"? Чи буде це позитивним для країни? Коли беруть на себе повну відповідальність – це позитив, звісно.

Чи може це призвести до якихось неправильних рішень? Помилки будуть у кожному разі, тому що не помиляється тільки той, хто нічого не робить.

Ми бачимо, що навіть у списках політичних партій і мажоритарників молодих проєвропейських партій були помилкові рішення. Але водночас відсутність необхідності узгоджувати, відсутність необхідності торгуватися з іншими партіями – це зазвичай плюс. Тому що я була свідкою деяких моментів торгівлі між "Народним фронтом" і "БПП", і, правду кажучи, це було часто не на користь державі. А радше на користь взаємних інтересів тих чи інших політиків. Тому в монокоаліції є, звісно, плюс.

Читайте також: Монобільшість у парламенті: добре це чи погано – залежить від однієї людини

Одначе для того, щоб мати конституційну більшість, доведеться все одно із кимось об'єднуватись. Якщо дивитися на сьогоднішні цифри, то для конституційної більшості потрібно ще близько 50 голосів. Ці 50 голосів частково можуть дати депутати-самовисуванці, яких буде 46. Крім того, їх можуть дати партія "Голос" (20 депутатів) і "Блок Юлії Тимошенко" (26). Найбільшим і за віком, і за цінностям, звісно, збіг є у "Слуги народу" й "Голосу".

Відносно позачергових парламентських виборів взагалі, то ми отримали оцінку і міжнародних організацій, і "ОПОРИ", і Світового конгресу українців, і послів G7 та інших. У принципі всі кажуть про те, що вибори пройшли без значних (тобто тих, які могли би суттєво впливати на кінцевий результат) порушень. Тому можна сказати, що вибори відбулися, й отримана однопартійна більшість – це рішення більшості наших співгромадян. Рішення, які ми всі маємо поважати.

Водночас не можна не звернути уваги на той факт, що в деяких регіонах партія "Слуга народу" програла "Опозиційній платформі – За життя". Як ви бачите на карті, ці регіони дуже чітко згуртовані біля кордону з Росією та біля кордонів із російськими анклавами (біля кордону із Придністров'ям, біля Криму й поблизу окупованої території Донбасу).

Якщо ми проаналізуємо, що об'єднує всі ці регіони, то їх із інформаційної точки зору відрізняє те, що там іде мовлення російських каналів або з російських телевеж, або з телевеж із окупованих територій. У цьому легко пересвідчитися наклавши мапу покриття на карту результатів голосування. Як би ми не казали, що в час інтернету телеканали вже не мають вирішального значення, але тим не менш у цій ситуації ми можемо визначити, що єдине, що точно об'єднує ці території в інформаційному полі – це близкість до кордону з РФ та ії анклавів і транскордонне мовлення російських каналів.

Читайте також: Не зникнуть: журналіст спростував поширений аргумент у дискусіях щодо проросійських телеканалів

Звісно росіяни, використовують й інші методи впливу та розхитування ситуації в цих регіонах. Але російське ТБ точно там присутнє. Тому інформаційний порядок денний роботи влади досить важлива. Новому урядові треба буде посилити роботу, як за інформаційніою політикою, так і за інформаційною безпеки. Це вимагає якісного складу та фінансування проектів, як груп, які займатимутьсяся інформаційною політикою, так і від координаційного центру, що має займатися інформаційною безпекою.

P. S. За цим посиланням можна побачити, які канали мовлять у Придністров'ї, побачити, що там, окрім молдовських каналів, напряму мовлять і російські канали, а в самій Молдові молдовські канали часто ретранслюють російські канали.

Тут ви можете ознайомитися із мапою російських цифрових передавачів. Як бачите, вони досить щільно розставлені вздовж кордону з Україною та майже по всій її довжині. Я нарахувала тільки в сусідніх на Півночі областях РФ у кожній вздовж кордону по три-п'ять веж, із яких мовить більше десятка російських телеканалів. Причому навіть на цих картах вони показують, що своїм мовленням вони покривають прикордонну частину Україні.

Це ставить перед новою владою, крім інших викликів, від економічних до безпекових, іще один виклик – що робити з інформаційною безпекою та інформаційною політикою?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram