25 січня "Укренерго" повідомило, що кількість запасів вугілля на складах українських теплових електростанцій станом на той день знизилися до історичного мінімуму. У результаті українське енергетичне держпідприємство не гарантує енергетичної безпеки країни. Минулого тижня під час морозів збалансувати українську енергосистему вдалося за рахунок імпорту електроенергії з Білорусі. Але, як стверджують у компанії, наростити поставки білоруської електрики вже неможливо

Про це для "Дня" пише Лариса Волошина, повідомляє UAINFO.org.

А отже можемо припустити, що вихід один – купувати електрику в Росії або піти до російських загарбників, що окупували Донбас, і відновлювати поставки вугілля з окупованої території. І це при тому, що співпраця України з підприємствами, які були "націоналізовані", означатиме автоматичне визнання як окупаційних адміністрацій, так і здійсненого ними викрадення українського майна.

Маємо чергову кризу, вирішити яку, як нам натякають, можливо винятково за рахунок державних інтересів України. На тлі зовнішніх негараздів в Україні триває ще одна війна. Цього разу україно-олігархічна. Клани, чиї статки утворювалися за рахунок висмоктування державних ресурсів, схоже, вирішили, що українська держава їм ні до чого.

Типова для паразита поведінка – нищити рано чи пізно носія. Але не поспішатимемо звинувачувати в усьому лише некомпетентних чиновників або хтивих олігархів. Олігархічна вольниця – лад, який існує в Україні з часів Леоніда Кучми – не зазнав серйозних втрат за жодного українського президента. Вся річ у тому, що переважна більшість українців не усвідомлює такий порядок речей.

Читайте також: ЗАТ "Україна" і його акціонери. Ми повернулися до всевладдя олігархічного консенсусу

Роки радянщини привчили нас ненавидіти багатіїв. Але ми досі не вміємо формувати ціннісні вимоги до вітчизняних політиків і бізнесменів. У найкращому разі українці бачать ідеальні стосунки держави та бізнесу у славнозвісному "відібрати та поділити". Саме за ці гасла виборці голосують найжвавіше. Тим часом великі гроші в цивілізованому світі передбачають неписаний контракт між суспільством і бізнесом. Що буде, якщо малий підприємець не виконає своїх соціальних зобов’язань? Його покарають. Тоді чому для олігархів прописані інші правила?

Мова ж не йде про порушення закону. Вседозволеність кланів і є український Закон. Етика та відповідальність – їх наявність або відсутність у державних процесах – ось причина, із якої Біл Ґейтс дає свідчення перед Сенатом про використання своєї соціальної мережі в недоброчесних цілях, а власники українських енергетичних монополій спокійно ставлять країну перед фактом, що вугілля немає. Що тепер доведеться або завозити його з окупованих територій, або купувати в агресора та його сателітів.

Річ не тільки у високих тарифах. Олігархічні телеканали деінтелектуалізують українців, олігархічні політнаймити нав’язують пристосуванство в ролі шляху досягнення життєвого успіху, вирощені олігархами діячі шоу-бізнесу пропагують манкуртство як єдиний можливий спосіб бути у тренді. Годинами олігархічні експерти кидаються в етерах гучними гаслами. А в цей час олігархічні парламентарі ухвалюють закони, які тільки посилюють олігархію.

Читайте також: Схоже, на наших очах в Україні відбувається повзучий державний переворот – Грабовський

Чого тільки вартий ухвалений днями закон про народовладдя, тобто про референдум, який дозволяє вирішувати питань загальнодержавного значення та зміни території України і скасовувати вже ухвалені закони. Тепер за допомогою зрежисованого опитування від президента можна скасувати закон про мову, люстрацію, викинути з українського законодавства всі згадки про російську окупацію український територій. Але є і приємна новина. Закон про референдум не допускає розгляд законопроектів із питань податків, бюджету та амністії. Навіть у цей черговий крок, що наближає нас до руїни, олігархам удалося протягнути потрібні для себе запобіжники. 

Власники медіаімперій і містотвірних підприємств отримали дієвий засіб шантажу української держави. За найменшої нагоди вони зможуть увімкнути режим "розвалу України за народної підтримки". Але в цієї історії є й інший бік. Сили, які можуть спонукати українців переглянути територіальний устрій, скасувати будь-який закон і нівелювати український парламентаризм як явище, є вкрай цінними для Росії. Вона неодмінно захоче з ними домовитися. Тим паче, що залежність українських олігархів від Москви була закладена в сам алгоритм їхнього існування.

Неможливо вистояти в протистоянні з Росією, не чіпаючи олігархічних кланів. Українцям потрібно навчатися вимагати не зниження тарифів, а обмеження влади й апетитів олігархів; не слів про російську агресію у президентських промовах, а жорсткої реакції на колаборацію українських бізнесових кіл із країною-агресоркою. Зміни в країні, як і шлях до перемоги, починаються із жаги до звільнення від панування будь-кого на українській землі. Але для цього потрібно спочатку розімкнути ту олігархічну пастку, яка тільки зміцнювалася, поки люди відстоювали Україну на вулицях і в окопах.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube