Буквально одразу після оголошення результатів поствиборчих екзит-полів стало гранично ясно, що вперше в історії українського парламентаризму у Верховній Раді може бути створено монобільшість на основі "Слуги народу".

Дана політична сила заводить до новообраної ВР більше 250 нардепів, тоді як для затвердження законів необхідний мінімум становить 226 голосів. Це означає, що пропрезидентська фракція СН може взагалі не проводити переговори про створення коаліції з іншими політгравцями. Такий сценарій розвитку подій несе в собі для партії президента Зеленського як переваги, так і певні ризики.

З одного боку, "слуги" мають колосальну перевагу – вони, не обтяжуючи себе торгами і залежністю від інших політсил, можуть спокійнісінько штампувати потрібні Банковій закони як гарячі пиріжки.

З іншого боку, якщо СН не зважиться на коаліційний шлюб за розрахунком із будь-якою з фракцій, це буде означати, що абсолютно вся влада в країні монополізована командою Зеленського. А це означає одноосібну відповідальність "Зе" і співтоваришів абсолютно за все, що відбувається в країні. Чи ризикне Зеленський вчитися плавати в політичному морі під час шторму?

Під час підготовки даного матеріалу ми поспілкувалися з представниками "Зе"-команди і ось про що дізналися. В оточенні глави держави, незважаючи на "переможне запаморочення" тверезо дивляться на ситуацію і, попри більш як широкі можливості, все-таки планують створювати в Раді коаліцію. Ставку роблять на "Голос" Святослава Вакарчука з кількох причин.

Читайте також: Удастся ли Зеленскому оправдать столь большой кредит доверия украинцев?

По-перше, максимум 20 "багнетів", які заводить в парламент Вакарчук – це претензія, максимум на одного-двох міністрів в майбутньому уряді, що фактично ніяк не вплине на позиції "Зе-команди" на владній орбіті.

По-друге, коаліційний тандем з "Голосом" – це зручний засіб лавірувати на дипломатичному горизонті (порівняно нейтральна СН + відверто антиросійський "Голос").

По-третє, присутність "Голосу" в складі правлячої парламентської більшості позбавляє потенційних опозиціонерів від "Європейської солідарності" Порошенка і "Батьківщини" Тимошенко можливості говорити про реванш і зміну курсу, так як програмні цінності Вакарчука чітко визначені – ЄС і НАТО, без будь-якої альтернативи.

І, нарешті, найголовніший аргумент, який схиляє команду Зеленського домовлятися про коаліцію з Вакарчуком – це позиція Заходу, який за допомогою впливових ЗМІ прямим текстом сватає "Слугу народу" на коаліційний союз з "Голосом". Оцініть самі "маячки" західної преси, адресатом яких є Офіс президента Зеленського.

У ранг "політичного короля" зводить Вакарчука газета Guardian: "Зеленський, зірка комедійного шоу, який шокував свою націю перемогою на президентських виборах в квітні, відразу заявив, що готовий почати переговори з Вакарчуком про формування урядової коаліції. Вакарчук хоча і створив "Голос" тільки за два місяці до голосування, вже давно мріє про політичну кар'єру і, судячи з усього, він стане політичним королем в новому парламенті".

Про коаліцію "Слуги народу" і "Голосу", як "суперліків" від монополії влади, що породжує авторитаризм, пише Deutche Welle, Politiko та французька Le Mondе...

Проте, станом на сьогоднішній день, за нашою інформацією, ніякі предметні переговори про коаліцію між реальними, а не номінальними лідерами "Слуги народу" і "Голосу" не ведуться. У команді Вакарчука заявляють, що їх політсила готова сформувати коаліцію з іншими партіями після перевірки наступних "червоних ліній": рух України до Європи, ЄС і НАТО; принцип рівності всіх перед законом і невідворотність покарання; економіка без олігархів і спуск депутатів "з неба на землю".

Те, що озвучені "Голосом" умови – чистої води популізм, очевидно. Але і соратників Вакарчука можна зрозуміти. З одного боку, представники "Голосу" неодноразово говорили про можливість союзу з "слугами". З іншого боку, у Вакарчука прекрасно розуміють, що в коаліції з СН вони будуть лише фасадом. Поділяючи з командою президента всю відповідальність за майбутні помилки і прорахунки, "Голос" в кращому випадку отримає лише кілька декоративних посад (як-то міністр культури) в системі виконавчої влади. Саме тому, як кажуть наші джерела на Банковій, Вакарчук зараз "петляє", усіляко уникаючи прямого спілкування з "Зе-командою". Разом з тим, в "Голосі" прекрасно розуміють, що опозиційна ніша в новій Раді буде зайнята такими "монстрами", як Тимошенко, Порошенко з одного боку і Медведчук з іншого, тому з кожним днем все більше схиляються до необхідності союзу з "слугами".

Читайте також: Вакарчук висунув Зеленському чотири умови для об’єднання

Куди більша інтрига – хто очолить уряд за підсумками політичних торгів. Президент Зеленський, виступаючи в штабі СН в ніч виборів, заявив, що хотів би бачити прем'єр-міністром гуру в економіці, якого поважають на Заході.

Причому так він відповів на питання про призначення на цю посаду лідера партії "Голос" Святослава Вакарчука. Той публічно заявив про готовність зайняти пост. Але так як навряд чи Вакарчука можна вважати "гуру в економіці", його кандидатуру, як бачимо, президент не схвалив.

Тим часом, в ЗМІ обговорюються зовсім інші люди: заступник виконавчого директора Міжнародного валютного фонду Владислав Рашкован, очільник НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв, виконавчий директор "Нафтогазу" Юрій Вітренко і заступник голови Офісу президента з економічних питань Андрій Гончарук.

У будь-якому випадку, за запевненнями джерел в СН, вибір командою президента ще не зроблений. І що найцікавіше, в переліку потенційних прем'єрів, за словами нашого джерела в Офісі президента, значиться жінка. Ні, це не пані Тимошенко, яка після переконливої перемоги Зеленського на президентських виборах відкрито говорила, що бажає "на біс" очолити Кабмін. Мова про чинного міністра фінансів Оксану Маркарову, кандидатуру якої начебто лобіюють західні партнери...

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram