Чи справді сучасне покоління не соромиться мовних помилок? Чому їх нині так багато? Чи мова змінюється і прямує до нової "соцмережевої" форми?

Про глибинні причини тотальної безграмотності розповідає психологиня Оксана Алферова для Освіторії.

У Європі скрізь вводять безкоштовні курси підвищення грамотності для дорослих носіїв мови. І попит на них величезний, адже кількість тих, хто не пам’ятає, як правильно писати певне слово чи де поставити кому, стрімко зростає. Когось дратують люди, які вишукують чужі помилки, бо здається, що вони так самостверджуються, а хтось скаржиться, що очі болять від помилок – і не лише в соцмережах, а й в інтернет-виданнях і друкованій пресі.

"Кров з очей", "Стільки помилок – неповага до читача", "Освіта, на жаль, зараз взагалі не гарантує освіченість", "Помилки трапляються у всіх, але деякі – просто непристойні, за гранню", "Чому я маю витрачати час, щоб зрозуміти щось попри всі помилки? Це те саме, що вийти на вулицю без штанів і казати, що не можна судити за одягом", "Не віриться, що людина з таким бідним словниковим запасом та морем помилок є успішною" – такі зауваження можна почути від поціновувачів грамотності.

Читайте також: Пять мифов об образовании, или Почему невозможно заставить ребенка учиться

"В епоху гаджетів грамотність не обов’язкова", "Я принципово не ставлю ком у соцмережах – лінь", "Я вам не філолог", "Думайте про сенс, а не прискіпуйтеся до помилок", "Те відчуття, коли на форум зайшов учитель", "Пишу на емоціях, не до правопису", "Геть заплуталася з вашим новим правописом", – так виправдовуються ті, хто пише з помилками. Таких, за даними дослідників, нині значно більше.

Які причини змушують змінити ставлення до грамотності?

1. Не зосереджуються на тексті. Сучасні люди уважніше вдивляються в зображення, інфографіку, ніж у текст. Раніше текст мав завдання "створити картинку", тож помилки більше дратували людей, заважали польоту фантазії. Нині планка знизилася, адже основний акцент для роботи уяви – візуальне оформлення. Доводить це, приміром, еволюція смайлів – від дуже простих і статичних до сучасних емодзі, що виражають безліч нюансів емоційного стану співрозмовника. Як свідчить дослідження, якщо добровольці читають текст зі смайликами, більшість запам’ятовує саме їх, потім – цифри в повідомленні, далі – факти, на останньому місці – припущені помилки, як саме були написані слова.

2. Мало читають. Наслідок попереднього пункту: діти значно більше інформації отримують з відео, ніж із книжок. Якщо багато читати, слово викарбовується в зоровій пам’яті. Це важливіше, ніж пам’ятати правила. Зорова пам’ять підкаже, що слово пишеться інакше, якщо зроблена помилка. Тож раніше все було просто: пише з помилками – значить, мало читає. А як мало читає – не розвивається, тож людина не цікава. Зараз ці асоціації зникли, тож безграмотна людина так не відштовхує.

3. Швидко читають. Нині популярними є курси швидкочитання, на яких людина вчиться легко розуміти сенс, поступаючись деталями, охоплювати очима одразу всю сторінку. При цьому образ окремого слова не встигає відкластися в пам’яті. А через це немає внутрішньої підказки, що десь є помилка.

4. Багато пишуть. Не так давно друк книги був цілою подією. Найбільше текстів писали журналісти щоденних видань, але їх роботи багаторазово перевірялися редакторами та коректорами. За помилки в назвах фірм, приміром, можна було потрапити під суд. Нині ж у соцмережах люди пишуть майже щодня. І там письмова мова стає значно ближчою до розмовної. Поширеність та обсяги повідомлень призводять до їхнього знецінення, значно знижують вимоги. У пресі теж почалися цікаві процеси, коли журналісти цитують соцмережі, звертаються до народних кореспондентів. Поступово інтернет-видання та "неформальний інтернет" зближуються, тож таке собі знецінення щодо грамотності текстів стосується і їх. Крім того, потік інформації дедалі росте, тож вищі шанси на неточності, а опрацювати все складніше. Тим часом, пам’ять закарбовує багаторазово повторені в повідомленнях помилки, і ті починають здаватися правильним варіантом.

5. Швидко пишуть. Вперше з появою месенджерів та мережевих ігор людям доводиться миттєво відповідати на запитання, підтримувати діалоги письмово. Коли людина поспішає, вона робить значно більше помилок. Майже половина всіх помилок – орфографічні, а третина проблем – з комами, як проаналізували вчені Пенсильванського університету. Тож саме через безліч помилок, як гротескна реакція спочатку виникла "олбанська" мова – з підкреслено неправильною орфографією за принципом "як чується, так і пишеться". 20 років тому вона була частиною контркультури, але згодом вирази та скорочені слова влилися в загальну інтернет-мову.

Недарма "олбанську" мову порівнюють з експериментами поетів-футуристів, які вигадували нові слова. Частина неологізмів тоді прижилася. Так і нині. Наприклад, "убийся об стіну" (замість олбанського "апстену") можна знайти в багатьох коментарях. "Красава" та "красавчег" перейшло навіть до реклами. А вже про "дяк", "ок", "нзщ" (нема за що), "мб" (може бути) годі й казати. Неодноразові дослідження довели, що 4 з 5 користувачів соцмереж пишуть скороченими словами, а 3 з 5 додають сленг. Чимало людей замість знака оклику ставлять одиниці, а замість знака питання – 7 (так стається, якщо рано відпустити Shift). Адже це економить секунди, коли треба натискати цей самий Shift. Типові помилки стають правилом. Утім, мова не є правилами, які вигадали вчені, вона відбиває реальні зміни. Можливо, якщо так буде зручніше писати всім – наступні покоління переведуть це в правила.

6. Пишуть для себе. Багато людей, особливо молодь, сприймають соцмережі як публічний щоденник, записи для себе (і лише в другу чергу – для читачів). Тож і завдання перед собою ставлять інші, ніж під час комунікації: не боятися помилитися, вивільнитися, думати про ідеї та почуття, а не про правила, економити зусилля.

7. Пишуть анонімно. Там, де ти – нік, віртуальний образ, навіть анонім, легше пробачати собі помилки, ніж з людьми, які впливають на твою репутацію. Та й одне від одного очікують менше – це як різниця між спілкуванням у краватках і в халатах.

8. Звикають до автоматичної перевірки. У 2011 році в журналі Science написали про експеримент: у студентів, які конспектували лекції на комп’ютерах, обсяг робочої пам’яті ставав більшим порівняно з тими, хто писав у зошитах, але забувалася інформація значно швидше. Вчені пояснили це тим, що людина не планує утримувати в пам’яті те, що записано на гаджеті. Що ж до грамотності, то вона покладається на функцію автоматичної перевірки. Це порівнюють з уживанням ферментів, які можуть бути корисними. Але якщо їх пити безконтрольно, організм перестає виробляти власні, бо "розраховує" на допомогу ззовні.

9. Звикають до "допомоги друзів". Утім, ідеться не лише про гаджети, а й про те, що через соцмережі ми постійно на зв’язку з іншими. І виникає очікування, що хтось неодмінно підкаже, як правильно, виправить, а не засудить. Недарма нині на сайтах заведено писати: якщо знайшли помилки, допоможіть нам їх виправити. Особливо це актуально для покоління Y – "покоління заохочувальних призів", які змалечку звикли, що за творчість та прояви самовираження (незалежно від форми) їм аплодують.

Читайте також: З початком навчання в школі: вчені визначили вік, в якому діти стають ледачими

10. Потрапляють під вплив іноземних мов. В інтернеті мови поступово змішуються. Ось автоматично перекладений текст з помилками, ось один співрозмовник запитує англійською, а інший відповідає українською… Проблем кілька. Щоб розширити коло спілкування, добре знати багато мов. Але справжніх поліглотів значно менше, ніж людей, які роблять величезну кількість помилок, але пишаються тим, що комунікують різними мовами, і не намагаються підвищувати рівень. Орієнтуються на кількість, а не якість.

Інше питання – заради швидкості люди обирають короткі іноземні слова. Що займе менше часу – написати "добре" чи "ок"? For співзвучне 4, та ось уже й українською цифру пишуть замість "для". Знак & швидше поставити, ніж "and" або "та". Утім, це прийшло з минулих сторіч, з латині, де знак заміняв et.

11. Страждають на функціональну неграмотність. Ця недуга, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, охоплює третину населення світу. Ідеться не про неписьменність. Такі люди вміють читати й писати, але вони не можуть самостійно зробити висновки. Не можуть використати інструкцію, розібратися у філософських трактатах, прочитати критично й оцінити прочитане. Такі люди роблять чимало помилок та прагнуть максимально скоротити і спростити текст.

Чи означає все це, що грамотність не потрібна? Ні. Можливо, нові варіанти слів ввійдуть у мову. Та це не означає, що знати правила і тренувати грамотність не треба, адже без цього нині нереально зробити кар’єру. Скажімо, на топ-вакансії третину кандидатів відсіюють саме через негативне враження, справлене мовними помилками, як з’ясували в Пенсильванському університеті. Неграмотність у діловому листуванні псує репутацію і відштовхує замовників, як немите волосся на діловій зустрічі.

Великі іноземні корпорації навіть звільняють, якщо звіти та презентації рясніють помилками. Зниження планки доводить лише, що доведеться робити чимало зусиль та не покладатися на щоденний досвід, якщо є амбітні плани. І ще – роль вчителя мови зростає, адже якщо в дитинстві педагог зможе прищепити відчуття слова та бажання в цьому вдосконалюватися, перед людиною відкриються нові перспективи.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram