В ОПУ заявили, що є ідея створити російськомовний телеканал для мешканців РФ. Ідея чудова, оскільки гібридна війна вимагає і гібридної оборони. Як би там не було необхідно завойовувати протилежну аудиторію і мати свою групу прихильників, навіть на рівні 5-10%.

Але... просто ідея створити телеканал сама по собі нічого не дасть. Це буде чергове витрачання бабла (а як відомо, в нас все, що фінансується за гроші платників податків, якісно уступає аналогам на ринку, за рідкими винятками). Сам канал нічого не досягне.

Тут необхідна повноцінна і глибока стратегія "гібридної оборони", де згаданий телеканал буде лише однієї із 100, а то і 1000 складових.

Читайте також: Нинішня гібридна війна – продовження Другої світової

Кремль вміло використовував весь чинний інструментарій. Для політичний еліт створювали міждержавні форуми (один з таких очолював С.Глазьєв), а молодих політиків запрошували на всеросійський політичний тусняк "Молодої гвардії" "Єдиної Росії" Селігєр. Кремль пропихував своїх людей в українські громади РФ, у т.ч., у керівництво української діаспори (до речі, одного такого фсбшного агента Василя Думу Петро Порошенко нагородив державною нагородою). По медіа існувала ціла низка різноформатних ресурсів: від прямого мовлення російських каналів до спецпроектів "Однако" (наприклад, тут учасником одного їхнього спецпроекту був відомий проукраїнський блогер, у майбутньому ветеран війни на Донбасі чи Der Spiegel). На сторінках останнього друкувався нині популярний Остап Дроздов та публікувалися високоякісні історичні матеріали про діячів Російської імперії, які розбудовували міста, створювали успішні компанії та території вже сучасної України.

Усі зірки шоу-бізнесу – від коміків Камеді і КВН до Лоліт, Кобзонів – були промоутерами "слов'янської єдності". Взагалі масова культура – це окремий пласт для досліджень soft power Росії в Україні. З другої половини 00-х масово з'являлись "російсько-українські" фільми, зняті переважно на гроші РФ з українськими акторами, але потрібними Кремлю меседжами. Згадаємо "Тараса Бульбу" з Богданом Ступкою або "95 роту" (з персонажем братського x0xLa). Та взагалі експорт кінопродукції в Україну був ключовим інструментом впливу.

Кремль проштовхував свої ідеї через усі можливі канали та використовував усі соціальні групи, у т.ч. субкультурні. Наприклад, через ультрас московського ЦСКА оброблялися ультрас ЦСКА київського та донецького Шахтаря. Ультрас Спартака М працювали з ультрас Чорноморця і Металіста, були контакти із Шахтарем.

Скажу навіть більше: в інтернеті ви без проблем знайдете відео з закритої вечірки ультрас Динамо Київ, де висловлювалась солідарність російським фанатам під час подій на Манежній площі в Москві (акція пам'яті вбитого кавказцями ультрас Спартака) і усі присутні вигукували "Русские вперед".

Я вже мовчу про мережі "братніх пабліків" в Інтернеті, сотні тисяч картинок і мотиваторів (один з найпопулярніших: "як має виглядати рос-укр кордон", де в рядок розставлені столи і відбувається застілля).

Ще одним ключовим напрямком були мережі громадських організацій в Україні та аналітичні центри, завдання яких було вивчати громадську думку, формулювати меседжі, готувати спікерів для українських медіа та публічних заходів, будувати стратегії поширення впливу тощо.

Працював Кремль і з "національними меншинами". Ну не стільки працював, як створював фейкові народи, наприклад, русинів.

Читайте також: Нині можливість протистояти гібридній інформаційній війні є важливішим за свободу слова – думка

Врешті, у Кремля була стратегія, стратегія не на рік, не на два і не на розпил бюджету новоствореного телеканалу. Вони знали з ким працювати, через кого працювати, як працювати і що хочуть отримати у підсумку. Чи має якусь подібну принаймні "візію" в ОПУ? Сумніваюсь. Ані при Ющенко, (про Януковича, зрозуміло, що немає сенсу говорити), ані при Порошенко нічого такого не було. Ніхто навіть на рівні неформальних, неофіційних розмов між діаспорянами та екс-діаспорянами з РФ не спілкувався (а на протилежному боці це робили і роблять регулярно). Досі не існує якогось центру зі збору та опрацювання інформації з того боку кордону – суспільно-політична обстановка, суспільні настрої, чинні конфлікти та антагонізми тощо. Ніхто не працює з національними та регіональними проектами (Інгерманландія, Ідель Урал, Башкоркостан, Сибір тощо).

Тому краще даремно не витрачати кошти платників податків, доки не буде цілісного погляду, що оформлений в документ (максимально деталізований, з KPI і прочими невід'ємними елементами) під робочою назвою "Как нам обустроить Россию".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram