У цьому бізнесі я вже давно, – завжди кажу жартома, так, як би сказали герої його текстів. Уперше на виступ Сергія Жадана я потрапила у вересні 2004-го, і це була презентація роману "Депеш Мод" у нас у Могилянці. Дуже сподобалося мені тоді, й не тільки тому, що у книжці є персонаж Собака Павлов. Ця справжність та наскрізна іронічність Жадана, яка не може залишити байдужими. Я ще тоді ніколи доти й не читала таких текстів про сучасне сучасною мовою. А ще я тоді вперше почула його вірші – відтоді пам'ятаю "Пластунку N" і "Паприку" – і зрозуміла, що мова в поезії може бути такою. І не просто може, а мусить. Згодом ще вразила сценка з преподобним Джонсон-і-Джонсоном feat Ірена Карпа. І все, це вже невиліковно. Як і у багатьох нас.

Читайте також: Збірку Жадана включили до списку рекомендованих книг від The New York Times

Оце думаю, як же нам пощастило, що в нас усіх є Жадан. Що ми можемо зараз читати його тексти, і що пише він їх багато. Навіть важко уявити, коли він їх пише, з усіма цими турами й виступами, потягами й літаками. За це йому окремо вдячна. Часто дуже веселить, коли різні чоловіки кажуть, що так не люблять Жадана, що ви в ньому знайшли – і прочитується, що ревнують же.

За що ми так любимо Жадана? Оце почуття гумору, підколи та гра, часом на межі. За це "Як справи? – Добре) – Ти диви, в країні війна, а у неї добре" – гадюка;) І водночас оця ліричність – звідки він це все про нас знає? Стільки знає про жінок, навіть те, що вони самі про себе не знають? Звідки він знає, скільки світла ховають у собі їхні горла, і скільки мороку? Звідки він знає, як жінки варять на кухні місяці, мов сири, і що кожен місяць має там свій куток поміж ножів, шухляд і терезів? Звідки він знає, що вона не прокидається лише з тієї причини, що боїться, прокинувшись, не побачити його коло себе? І що той, хто має на неї вплив, навіть не розуміє, що з нею діється, коли він звертає на неї увагу? Звідки він знає, що перевіривши її кишені, хтось у наряді точно отримає нове звання – я здогадуюсь.

Читайте також: Готуймося до масової депресії – Жадан

І за це йому вдячна – за те, що коли засинаєш у потязі, ці колеса відбивають, як мантру "Південно-західна залізниця, третя ночі, годинна рання, на два вагони одна провідниця забезпечує пересування". І вдячна за цю осінь із льоду і сталі, за це "сонце – мед, домішаний у скло, і глину – ліплену з вологи та отрути" і всі ці знання про світ, потаємні алхімічні знання, із чого зроблений цей світ і на чому він тримається. І вдячна за ці інші знання, що Донбас – це насправді Україна, а не те, в чому нас переконує російська пропаганда. Я не так часто доти бувала на сході, і багато з того, що я знаю про цих людей – я знаю з текстів Жадана. Наприклад, те – що це прекрасні люди. І такі самі, як скрізь, а може ще щиріші, відкритіші та кращі. І хай весь світ про них знає саме це. Принаймні це також.

Я вдячна Сергієві за те, що в моєму житті так багато його слів. І що в мене за вікном графіті "Тому хто любить, достатньо пам'яті". І за оце відчуття, коли читаєш його новий вірш – він завжди про тебе.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram