З моменту оголошення нового складу уряду, в якому створено об'єднане Міністерство з питань ветеранів, тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України, важливим питанням постало існування та шляхи розвитку окремих напрямів. Причому напрямів з різними контекстом і важким спадком.

Звичайно, питання існування даного міністерства як інституції — важливе, важлива політична особистість міністра, його заступників та інших співробітників, функціонал, бюджетування і багато іншого. Але чи усвідомлює повною мірою новий уряд і кожен конкретний міністр, що питання Донбасу, Криму і їх жителів — це також їхнє питання? Зараз не надто важливий формат, як важливі власне проблеми і їх вирішення, пише в своєму блозі на сайті "Новое время" юрист, правозахисник, член ГО "Донбас СОС" Марія Красненко.

Читайте також: Казанский: Реальная цена заявлений о "братских народах" – ускоренная русификация ОРДЛО. ВИДЕО

Не варто забувати, що йдеться про 1,4 млн переселенців (насправді це число може відрізнятися) і жителів окупованих територій АР Крим та міста Севастополя, а також окремих районів Донецької та Луганських областей. А це чимала кількість. Якщо ви вважаєте, що все вирішується одним міністерством, то це не так — це тривала комплексна робота з різних напрямів.

Соціальна сфера — це головна проблема і об'єкт ненависті всіх переселенців і жителів тимчасово окупованих територій. Перевірки за місцем проживання, необхідність проходження фізичної ідентифікації, отримання виплат винятково в єдиному державному банку, перевірка через систему Аркан, неможливість компенсації заборгованостей і неможливість позбутися статусу переселенця навіть після купівлі власного житла — все це не сприяло соціальному міністерству стати ближчим. Додати сюди залишається лише політичне рішення не платити пенсії жителям тимчасово окупованих територій. Це спадщина, яку отримує новий міністр соціальної політики.

Оборона і внутрішні справи

З новим президентом, парламентом і навіть Кабміном війна нікуди не поділася. Щодень ми отримуємо інформацію про поранених і загиблих серед військових і цивільних осіб, далі фіксуємо дані про зруйновані будинки й інфраструктуру. Лінію розмежування й адміністративний кордон щомісяця перетинають мільйони людей. І це все потребує участі збройних сил, національної поліції, фіскальної і прикордонної служби, інших органів і відомств силового блоку. Розслідування злочинів, розмінування, щоденне патрулювання на блокпостах і, далі, готовність до дій після «декорації». Важливість роботи за цими напрямами не потребує доказів, а ось щодо оцінки — так.

Економіка, торгівля і сільське господарство

Торгова блокада, існування вільної економічної зони в Криму, націоналізація підприємств, постачання вугілля, оподаткування громадян і підприємств. І це тільки маленька частина того, чим є «Економіка» на анексованих території і в зоні окупації. Так, в основному це питання Ради безпеки і парламенту, але рішення ж виконує Кабмін.

Енергетика, захист довкілля й інфраструктура

Затоплення шахт на тимчасово окупованій території, екологічні наслідки роботи підприємств, відсутність стабільного водопостачання в окремих містах підконтрольного Донбасу, заборгованість комунального сектора і громадян.

Читайте також:  Стратегия Кремля в оккупированном Крыму: украинцев – тотально ассимилировать, крымских татар – изолировать

Що й казати про відсутність нормального залізничного сполучення з півднем Донецької області і Луганською областю, а також всередині них. А сотні справ про заборгованість Укрзалізниці в судах, фактична блокада портів Азовського моря і відсутність доріг (хвалити Бога, Гончарук вже пообіцяв дорогу на Маріуполь)? І це лише невелика частка проблем. І завважте мільйонні іноземні інвестиції в регіон, що скеровуються упродовж останніх років.

Розвиток громад і територій

Проведення реформи з децентралізації, робота зі звільненими населеними пунктами, а також планування відновлення деокупуваних територій. Запуск вже існуючих на законодавчому рівні житлових програм для переселенців і пошук додаткового фінансування (включаючи міжнародних партнерів). Це, знову-таки, лише незначна частина, яка потребує серйозного аналізу.

Освіта і наука

1749 осіб із Криму й окупованого Донбасу вступили в 2018 році до створених освітніх центрів. І цього замало. Порівняно з тим, скільки дітей навчається в Донецьку, Луганську, Горлівці та інших окупованих містах. І лишень уявіть, діти, які народилися на початку війни в наступному році підуть до школи. Мене бентежить те, що ціле покоління вже не знає, що таке вільна Україна.

Охорона здоров’я

Незважаючи на те що система охорони здоров’я в Україні трансформується в принципі, окупація створює інші вимоги. Це необхідність наявності чергових лікарів на контрольно-пропускних пунктах в'їзду-виїзду, де смерті при перетині лінії зіткнення фіксуються майже щомісяця. Це субвенції в різні регіони, в зв’язку з навантаженням на медичні заклади через внутрішню міграцію. Це медичні програми постраждалим, включаючи їхню реабілітацію як фізичну, так і психологічну. Це створення нових медичних закладів (зокрема лабораторій) і профільних освітніх центрів, адже більшість з них залишилися в окупації, наприклад, онкологічний центр або обласні діагностичні центри. Це і ще багато іншого.

Культура, молодь і спорт

Інформполітика тепер уже тут? Ми постійно наголошуємо на гібридній та інформаційній війні. Та чи її проводимо ми? І наскільки якісно? Чи найістотнішим кроком було би закриття доступу до ВК і Однокласники? Це не критика, а очікування більшого. І мовиться не тільки про запуск одного каналу про Україну або проведення чергового дослідження.

Іноземні справи і юстиція

Мабуть, це ті 2 міністерства, від яких залежить якщо не все, то дуже багато чого. На міжнародній арені — звернення (а це і збір, і аналіз, і підготовка) до міжнародних судових інстанцій і міжнародних органів, розробка політики і лобіювання інтересів, а також у внутрішній — від надання безоплатної правової допомоги, доступу і створення реєстрів до створення консолідованого законодавства.

Фінанси

Ну, і звісно ж, на все це потрібні кошти. Тут без коментарів.

Суть не в тім, що окреме міністерство не потрібне чи його функції мають бути розділені. Ні і ще раз ні. Суть у тому, що Донбас і Крим — це питання не когось одного, це питання всіх. Хоча міністерств і стало менше, проте питань, які потребують рішень, досі немає.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube