Минуло 19 років, як я бачила свого чоловіка востаннє. Цього року у Гарвардському університеті Німанський фонд журналістики в Гарварді я нарешті почала писати про це. Я відчуваю, що настав час поділитися своєю любов’ю зі світом. Уривки з майбутньої книги.

Останній ранок

"Господи! Схоже, це буде хороший день", – я подивилась, як сонячний промінь торкався прекрасного обличчя мого чоловіка, який все ще тихо дихав уві сні.

Читайте також: Сьогодні Георгієві Гонгадзе виповнилося б 50 років

Моя доля ще спала під ранковим сонцем. Це було одне і те саме ідеальне обличчя, в яке я закохалася з першого погляду, коли ми познайомилися дев’ять років тому.

Його прямий ніс, широко розставлені очі, майже світле волосся і сильна щелепа приваблювали мене тоді з такою ж силою. З усіма зрадами і викликами, які він викликав у моєму житті, я все ще любила його так само, як і коли ми зустрічалися. Краса його обличчя була винятковою, але в поєднанні з його рясною енергією та потягом до змін, вона породжувала силу, більшу, ніж життя. У світі є люди, які не бояться смерті, вони живуть так, ніби немає бар’єрів, немає кінців. Вони знають своє призначення і готові пожертвувати цим. Вони зараз, так, ніби завтра не існує. 

Читайте також: 10 цитат Георгія Гонгадзе, які випередили час

Він був одним із них.

Сьогодні вранці 16 вересня 2000 року він спав голий і вразливий поруч зі мною, і мені було важко покинути це місце, де любов іще відпочивала. "

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube