16-го вересня 2000 року Георгій Гонгадзе пішов з роботи, але вдома так і не з’явився. Сьогодні йому могло би виповнитися 49 років.

1. Я, мабуть, не є великим авторитетом, але принаймні я хотів би, щоб мою точку зору почули всі, хто сьогодні розмірковує над своєю долею і долею своєї держави.

2. Ти робиш хорошу справу, а в твоїй рідній країні тебе або щонайбільше не помічають, або лають. Так було і у «совку», коли праця растроповичей і солженіциних оцінювалася за «бугром».

3. Корупція завжди є і була у всіх державах незалежно від устрою: демократичного, тоталітарного чи будь-якого іншого… Цього процесу не можна позбутися, він є в Америці, є в будь-якій іншій демократичній країні. Але ми повинні зробити все, щоб ці рамки були максимально вузькими.

4. Я ніколи не боявся труднощів у цьому житті, але буває втома. Я хотів би сказати, що я не хочу більше боятися, не хочу, щоб у цій державі думали так, як я думаю зараз.

Читайте також: "Георгій, ми не забули": на Майдані вшанували пам’ять Гонгадзе. ФОТО

5. Я дійсно хочу, щоб ми перестали ділитися на червоних і жовто-синіх. Ми всі українці. У нас є Чорнобиль, у нас є багато проблем, які треба вирішувати. Режиму дуже вигідно, щоб ми ділили все на лівих і правих. Ми всі українці. Я – грузин, але, якщо потрібно, я віддам життя за цю державу.

6. Я хочу жити вільно, не ховатися, хочу податки платити, хочу, щоб мене не обдирали, хочу, щоб мене поважали. Сьогоднішня влада цього не робить, і я вважаю, що саме тому її треба змінити…

7. Ми повинні змінити нинішній стан речей. Так далі не можна, адже сьогодні думаю не лише про себе, Бог зі мною. Я готовий був покласти на вівтар незалежності свою молодість і навіть своє життя.

8. Якщо народ дозволяє бути політику слабким безвольним алкоголіком, то він буде таким. Ми допустили до того, що Кучма перетворився на ходячий муляж президента. Якщо б ми обурилися в якийсь спосіб три роки тому, все було б по-іншому. Але ми терпляче мовчали.

Читайте також: Бутусов: Дело Гонгадзе – это тест на борьбу с авторитаризмом. И общество этот тест не сдало

9. Є загальні цінності, які треба відстоювати, цінності життя і смерті. Раніше чи пізніше наступить час, і ми підемо з цього життя, і вже на наших могилах не б-де написано “був він комуністом” чи “був він націоналістом”… Буде просто прізвище. А залишаться наші діти, наші нащадки, які будуть ходити біля наших плит на цвинтарі, дивитись і згадувати: “Чи були ці люди, які жили до нас, тими, за кого вони себе видавали? Чи зробили вони все, щоб вони жили щасливо?”.

10. На дні не має жодної перспективи, і сьогодні я закликаю всіх затикати своїми задами дірки в нашому кораблі! І це єдиний спосіб врятувати цю державу – прийти на вибори і проголосувати. Це єдиний сьогодні шанс змінити життя.

За матеріалами Львів – місто натхнення