Українське питання стало не тільки топ-темою американських ЗМІ, а й предметом для інтелектуальних рефлексій в американських університетах. Сьогодні в Center for Constitutional Democracy намагались змоделювати можливі наслідки різних варіантів розвитку імпічменту.

Засновок. Майже напевно демократи, що домінують в нижній палаті Конгресу, зберуть потрібну кількість голосів та проголосують за імпічмент. Справу передадуть на розгляд Сенату, в якому більшість належить республіканцям і де для успішного завершення процедури імпічменту потрібно 2/3 голосів. Ще жодного президента Сполучених Штатів не усували достроково з посади в порядку імпічменту. При тому, що повноваження чотирьох очільників США перервались достроково внаслідок їхнього вбивства.

А тепер варіанти розвитку подій. Не секрет, що чимало республіканців відверто недолюблюють Трампа, бо останній фактично рейдернув партію, змінивши її пріоритети та ідеологію до невпізнаваності. Але оскільки іншого популярного лідера, здатного кинути виклик чинному президенту, в республіканців немає, більшість з них, стиснувши зуби, підтримує нинішнього хазяїна Білого дома. Але якщо Трамп йтиме на дно, вони радо відкриють шлюзи «Титаніка». Так, політичний консультант Мак Мерфі, який консультував Джона МакКейна, Мітта Ромні та Джеба Буша, стверджує, що за його інформацією, до 30 республіканців в Сенаті готові підтримати імпічмент Трампа, якщо голосування буде таємним.

Оскільки розклад сил в нинішньому Сенаті наступний: 53 республіканських сенатори на 45 сенаторів-демократів плюс двоє незалежних, 30 республіканських голосів можуть забезпечити ефективне голосування за імпічмент, навіть якщо демократи не мобілізують усі свої голоси. Отже, вперше в історії США президент може бути усунутий з посади в порядку імпічменту. Але чи допоможе це демократам перемогти на наступних президентських виборах, велике питання.

Читайте также: Грубый президент Америки

Бо Трамп – це не типовий представник Республіканської партії. Як я вже писав вище, через процедуру праймеріз він фактично рейдернув її під свої потреби. Оскільки Трамп грає на втомі американського суспільства від вашингтонського істеблішменту. Його гасло не республіканці проти демократів, а я, Трамп, проти політиків, які забули про народ і переслідують свої власні цілі. В цьому Трамп та Зеленський брати-близнюки: обох виніс на вершини влади народний бунт проти політичного істеблішменту. Тому навіть якщо республіканці допоможуть демократам змістити Трампа з посади, це значно посилить шанси Майкла Пенсах стати наступним президентом США. Ядерний електорат Трампа, який рідко ходить на дільниці, бо загалом не вірить що голосусування може щось змінити, окрім як вчергове перетасувати заложену політичну колоду у Вашингтоні, сприйме його імпічмент як контрнаступ ненависних політиків проти всенародно обраного президента і захоче відігратись. В піку істеблішменту цей електорат мобілізуєтьбся і проголосує за того, кого підтримає Трамп, а він у разі імпічменту зробить все, аби наступним президентом став нинішній віце-президент Майкл Пенс.

Україні імпічмент також, за великим рахунком, невигідний. Окрім того, що наша країна та її керівництво за такого розвитку подій ще довго викликатиме у господарів Білого дому недобрі асоціації з першим прецедентом дострокового усунення президента з посади, імпічмент Трампа може породити в Зеленського особисту відразу до демократичних процедур як таких. Якщо самого Президента США можна усунути з посади в порядку імпічменту за безневинну розмову ("perfect conversation”, як охарактеризував її Трамп), то чи не краще просувати Україну до «світлого майбутнього» з набагато певнішим статусом українського Лукашенка, у якого і спецслужби не зливають розмови президента політичним опонентам, і парламенту навіть на думку не спадає слово «імпічмент», і загалом все під контролем. Думаю, для Зеленського, який далекий від глибокого розуміння сукладної системи стримувань та противаг, покладеної в основу конституційного дизайну США, буде великою спокусою вважати, що з демократією західного зразка щось кардинально не так, якщо всенародно обираного президента можуть усунути з посади за дружню розмову з своїм іноземним колегою, в якій цей колега (якщо судити за тими самими стандартами) теж почав наговорювати на власний імпічмент («Відтоді, як ми здобули абсолютну більшість у нашому парламенті, наступним генеральним прокурором буде на 100% моя особа, мій кандидат, який буде затверджений парламентом і у вересні почне працювати новим прокурором»). Чи вдасться (чи даємо ми, українці) Зеленському перетворитись на українського Лукашенка – інше питання, але що імпічмент Трампа породить таку спокусу для мене очевидно.

Читайте також: Зустріч Зеленський-Трамп: ми потрапили у перехресний вогонь, вийти з якого без втрат буде вкрай складно

Варіант два. Палата представників голосує за імпічмент, але голосування в Сенаті не набирає потрібної кількості голосів. Трамп залишається на посад. Його ядерний електорат розслабляється, а електорат демократів, навпаки, мобілізується, ті хто коливався, довідавшись в перебігу імпічменту багато цікавого про нинішнього господаря Білого дома, схиляються на бік його опонента – і кандидат від демократів отримує реальні шанси перемогти в листопаді 2020 року. Бо насправді долю президентських виборів в США вирішують 2-3% голосів. І саме на їх переконання націлені як демократи, так і республіканці. І імпічмент тут радше інструмент, аніж мета.

Зеленський теж бачить, що лякати імпічментом і усувати з посади в порядку імпічменту – «две большие разницы». Але воднораз розуміє, що треба «відповідати за базар». Усвідомлює, що підтримка власного народу важливіша за загравання з іноземними лідерами. Робить висновки, що сподобатися Трампу (Меркель, Макрону, Ердогану чи Путіну) і відстоювати інтереси України – не те саме. Згадує фразу, яку він сто раз чув в американських фільмах: «Все, що Ви скажете, може бути використано проти Вас». Припиняє грати «волшебника в голубом вертолете» і показувати народу «безкоштовне кіно» і починає з ним нелегку, але щиру розмову, як відродити Україну разом (разом – не тільки з «95 кварталом», Богданом та Коломойським, а також з нами, громадянами України).

Різні опції ще відкриті для українського Президента. На відміну від свого американського колеги, він ще не в цейтноті. Але час летить швидко. І розпахнуті навстіж квартирки можливостей іноді несподівано захлопує чужий політичний шторм.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube