П'ять днів (і 75 років) тому пролунали останні постріли двомісячного Варшавського повстання.

Червона армія стояла за Віслою і терпляче чекала, коли ж нарешті німці зрівняють Варшаву із землею.

У серпні або у вересні підхорунжий Юзеф Щепанський, підпільне прізвисько Зютек, боєць батальйону "Парасоль", написав вірші:

Czekamy na ciebie czerwona zarazo
Byś wybawiła nas od czarnej śmierci.
Byś nasz kraj przedtem rozdarty na części
Jesteś zbawieniem oczekiwanym z odrazą.
Czekamy ciebie ty potęgo tłumu
Zbydlęciałego pod twych rządów knutem.
Czekamy ciebie byś nas zgniotła butem
Swego zalewu i haseł poszumem
Czekamy ciebie ty odwieczny Wrogu
Morderco krwawy tłumów naszych braci.
Czekamy ciebie, nie żeby nie płacić
Lecz chlebem witać na zburzonym progu.
Żebyś ty wiedział nienawistny zbawco
Jakiej ci śmierci życzymy w podzięce
I jak bezsilnie zaciskamy ręce
Pomocy prosząc podstępny oprawco.

Читайте також: Вигнання – ще один злочин комуністів супроти українців

(Чекаємо на тебе червона заразо
Щоб ти врятувала нас від чорної смерті.
Щоб нашу країну спочатку роздерла на клапті.
Ти – порятунок, очікуваний з відразою.)

Цей хлопчина загинув 10 вересня 1944 року.

У 21 рік він, жодного дня не живши під тим черевиком, вже все знав про комунізм.

99,99% теперішніх російських (і так, українських) старих, що народилися й більшу частину життя були поплічниками, попихачами, посіпаками, лакузами, холуями (і так, жертвами) радянської влади, так нічого й не зрозуміли.

Здається, сьогодні не хоче нічого розуміти і більшість поляків – бо теж встигли, після ретельного винищення у 1939–1989 рр. нацистами й комуністами кращої частини народу, зробитися посткомуністичним бидлом.

Читайте також: Не сталінізм: маємо називати справжнє ім'я радянського тоталітаризму

Герої Варшавського повстання загинули даремно: їхнє місце зайняли пристосуванці й колабораціоністи. Анджей Вайда у своїй книжці "Кіно й усе інше" писав:

"Якщо Катинський злочин позбавив Польщу 15 000 високоосвічених людей, то Варшавське повстання довершило справу: країна була кинута на поталу більшовизму. Зрозуміло, провини повстанців в тому немає, але ті, хто оголосив "годину W", прирекли всю освічену молодь Варшави на знищення. Що ж дивуватися, якщо хтось інший зайняв її місце? Варшава стала столицею ПНР в повному розумінні цього слова. Колишні її жителі зникли, замість них прийшли ощасливлені таким оборотом справи мешканці навколишніх сіл – спочатку щоб розчищати завали зруйнованих вулиць, забезпечувати місто їжею в перші роки після війни, а трохи пізніше – щоб створити гігантський резерв кадрів для партійного апарату і державної адміністрації. Це вони крокували в радісних шеренгах першотравневих демонстрацій, вони стали опорою режиму Гомулки в березні 1968 року в ролі так званого робочого активу".

Врешті, всі жертви марні. Втішає лише те, що вони це завжди самі знають.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube