"Сталін об‘єднав українців" – теза російської пропаганди, яка звучить дуже часто. Фальшива, як і вся пропаганда. Насправді він окреслював кордони СРСР, а не України. Тому різав по живому: сотні тисяч українців, які продовжували жити на своїх прадідівських землях, опинилися поза цими кордонами, в межах відновленої після війни Польщі. Тут вони теж були зайвими.

Тож проблему вирішили звичним для комуністичного режиму способом – виселенням. Станом на вересень 1944 року, коли підписано угоду між польським комуністичним урядом та УРСР, радянська влада вже мала значний досвід депортацій, який включав навіть вигнання з рідної землі цілих народів.

Депортації були інструментом упокорення. Радянський Союз навіть змінював національний склад республік. З України вивезли всіх без винятку кримців, значну частину польської та німецької меншин і сотні тисяч українців.

1944 рік розпочали з депортації із Кавказу чеченців та інгушів, у травні – вигнали кримських татар. Опісля взялися за врегулювання "української проблеми". У 1944–1951 роках позбавили домівок близько семисот тисяч українців Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини.

Читайте також: Не сталінізм: маємо називати справжнє ім'я радянського тоталітаризму

Виселення українського населення солдатами батальйону Корпусу внутрішньої безпеки "Познань" у рамках операції "Вісла"

Саме цими днями вперше на державному рівні Україна вшановує роковини тієї депортації. Торік Верховна Рада України встановила другу неділю вересня Днем пам’яті примусового виселення автохтонних українців.

Угода від 9 вересня 1944 року в Любліні між СРСР і Польщею називалася про "взаємний обмін населенням". Виганяли українців із Польщі, а поляків із України. Але "добровільне переселення" з "рівноцінним відшкодуванням майна" обернулося колгоспним рабством, голодом і злиднями, роками принижень та поневірянь без права повернення на рідні землі.

Виселення українського населення солдатами батальйону Корпусу внутрішньої безпеки "Познань" у рамках операції "Вісла"

Співорганізатором виселення західних українців став польський комуністичний режим. Таким чином Кремль робив його співпричетним до злочину й залежним. Для польських комуністів викидання українців із рідних домівок було способом здобути лояльність польського суспільства, де домінували антиукраїнські настрої. Поставлені Кремлем польські комуністи реалізовували прагнення польських націоналістів про моноетнічну державу.

Читайте також: "Дуже багато дітей": на Житомирщині знайшли братську могилу жертв більшовицького терору. ФОТО

Депортації 1944–1951 років мають бути засуджені як один із злочинів комуністичного режиму. До того ж засуджені не лише в Україні, але й у Польщі.

Конвой дорогою на збірний пункт після виселення одного із сіл у рамках операції "Вісла"

Страждання, спричинені комунізмом – це те, що єднає українців та поляків в минулому. Подолання наслідків комуністичного правління – те, що має відбуватися спільно в сьогоденні заради майбутнього.

Сьогодні, коли згадуємо про ці депортації, маємо пам‘ятати про воєнні злочини, які супроводжували їх. Це знищення вояками підпільної Армії Крайової села Павлокома та знищені офіційним Войськом Польським села Терка та Завадка Морахівська.

Солдати Оперативної групи "Вісла" на тлі конвою виселенців к рамках операції "Вісла"

Але маємо також згадати не лише злочинців і жертв, але й героїв, вояків УПА (здебільшого місцевих хлопців і дівчат), які стали на захист свого народу, своїх сусідів, батьків та дітей. Саме їм належить наше сьогоднішнє "Слава Україні!".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube