Якщо правильно дібрати стосик книжок і вмоститися з ним біля обігрівача, то перші холоди проминуть швидше й легше.

Десь на середині осені, коли закінчується бабине літо, сонця стає дедалі менше, а золоті парки стають чорними і похмурими, слід подбати про порятунок власної… хай не душі, але точно – душевної рівноваги. Для профілактики осінньої хандри у пригоді стануть вітаміни, фізичні вправи, а також – читання.

Якщо правильно дібрати стосик книжок і вмоститися з ним біля обігрівача, то перші холоди проминуть швидше й легше. Далі настануть різдвяні свята, а потім вже й до травня недовго залишиться.

1. Віктор Франкл, "Людина у пошуках справжнього сенсу". Ефективний шлях пережити легку форму хандри (не плутати з клінічною депресією!) – це усвідомити, що могло бути гірше. З цього погляду, розповідь Віктора Франкла про концентраційний табір часів Другої світової війни є ідеальною рекомендацією. І якщо про облаштування, порядки та будні в’язнів тоталітарних режимів написано доволі багато, то спогад психіатра про те, як втриматися на плаву і не зламатися, унікальний в своєму роді.

Це усвідомлене дослідження, яке спирається на досвід спостережень за собою та іншими, психотерапії в умовах табору і пропонує певні узагальнення. Багато висновків Франкла можна адаптувати для виживання у сучасному світі. На його думку, найбільший стрес для людини – це втрата сенсу життя.

Читайте також: "Театр одного актора" – рецензія на фільм "Джокер"

Коли ув’язнені в концентраційному таборі переставали уявляти майбутнє після виходу звідти, не мали відповіді щодо того, навіщо усі страждання і можлива смерть, то саме це, а не побутовий дискомфорт і хвороби, пригнічувало їх найбільше. Звісно, подолання зневіри не могло врятувати від газової камери. Однак часто рятувало від загибелі через нестачу ліків та їжі; і відвертало від самогубства, котрих у неволі було чимало.

2. Шон Байзелл, "Щоденник книгаря". Шотландія. Маленька книгарня у маленькому містечку. Попри те, що Вігтаун у 1998 році оголосили "книжковим містом", тут цілеспрямовано підтримують книгарні, є літературний фестиваль, у книжці написана чиста правда: життя одноманітне, погода цілком по-шотландському не завжди приємна, а інтернет-продажі перемагають не лише паперові формати, але й невеличкі крамнички з їхньою атмосферністю і радістю живого спілкування.

Здається, це книжка якраз для осені: слідкувати, як день за днем минає життя книгаря, як у його крамничку приходять покупці, як він перебирає бібліотеки померлих і обирає найцікавіше на продаж. Записи у щоденнику нагадують листопад за вікном: доволі тривіальне видовище, однак відірватися неможливо. Імовірно, у цьому й секрет того, що ця незвичайна як для наших часів книжка стала бестселером у цілому світі.

3. Шарлотта Бронте, "Джейн Ейр". У буремні часи завжди рятує класика. Навіть якщо ви перечитали усю творчість усіх трьох сестер Бронте, це аж ніяк не означає, що не отримаєте задоволення від перечитування "Джейн Ейр" у кільканадцятий раз. Вікторіанський роман про те, що впевнена у власних силах, працьовита і розумна дівчина може отримати бажане (у даному разі – шлюб з коханим чоловіком), якщо не збочить з вірного шляху, актуальний в усі часи.

Але якщо головна героїня вас категорично дратує, попри її здоровий глузд та інші чесноти, то можете зануритися у варіацію на тему "Джейн Ейр": у романі "Безкрає Саргасове море" Джин Рис розповідає цю ж історію з точки зору "безумиці на горищі", попередньої дружини містера Рочестера. А напередодні Геловіна доречно пореготати над справді дотепним українським перекладом роману Сета Грема-Сміта "Гордість, упередження і зомбі", де обіграно твір іншої видатної британки Джейн Остен.

Читайте також: Вільний вхід: які музеї в Києві можна безкоштовно відвідати у жовтні

4. Ірена Карпа, "Baby travel. Як не стати куркою". Усе, що пише Ірена Карпа, є невичерпним джерелом оптимізму. Якщо ви уже прочитали її свіжий роман "Дівчата з Аральського моря" і вам сподобалося, то саме час згадати про збірку нарисів про шалені будні материнства. Матір двох дітей, Ірена Карпа з притаманною їй самоіронією розповідає про пригоди, повсякдення, незручні ситуації, численні подорожі і пов’язані з цим незручності.

Бездітні посміхнуться, а ті, хто якраз переживає цей досвід – відчує солідарність та підтримку від письменниці, яка теж бувала у бувальцях, як-от у випадках, коли янгольського вигляду діти казали прикордонникам, що їх везе нерідна мати, а сама мама від несподіванки уже й не знала, як виправдовуватися. Рекомендовано усім мамам і татам, які все ще мають дрібку вільного часу – і щоб хандрити, і нити, і навіть для читання.

5. "З непокритою головою. Антологія української жіночої прози хх ст". Наостанок – знову класика, тепер українська. Раніше вважалося, що оповідання дуже личить жіночій творчості: над короткими формами можна працювати у перервах між хатніми клопотами; і точно так само у короткі хвилі перепочинку встигається їх прочитати. Зараз часи змінилися, проте світ поспішає настільки, що для читання так само залишаються обмежені відтинки часу.

Тож читання по новелі на вечір може стати гарною розвагою для усіх заклопотаних і відволікти від гортання стрічки соціальних мереж. Іронічна Ірина Вільде, сентиментальна Любов Пономаренко, глибока Ніна Бічуя, емансипована городянка Євгенія Кононенко, драматично-влучна Оксана Забужко: крізь сторінки їхніх творів проступає українське двадцяте століття. Вже від одного відчуття, що це вже історія і класика, зменшується тривога. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube