Прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков у відповідь на слова президента України Володимира Зеленського про те, що питання Криму слід винести на обговорення у "нормандському форматі", вкотре сказав, що Крим не буде обговорюватися у жодному форматі, що це питання для Росії закрите. 

І ця позиція Кремля зрозуміла: Путін вважає Крим найбільшою перемогою часів свого правління. Це – його найбільший трофей.

Саме тому "хазяїн Кремля" категорично відмовляється обговорювати питання повернення Криму Україні в будь-якому форматі, тому що, з точки зору російського істеблішменту і російського суспільства, будь-яке обговорення стане демонстрацією слабкості. А слабкість – це найбільший гріх, який у Росії ніколи не пробачають: ти можеш робити що завгодно, допоки ти сильний, але тільки-но ти демонструєш слабкість, твоя влада і повага до тебе швидко розсипаються.

Тож постає питання – що здатне змусити Росію стати більш зговірливою та погодитися винести тему Криму на перемовини.

Санкції Європи та США? Обмежувальні заходи щодо Росії, які запроваджувалися через анексію Криму, особливо не вплинули на позицію та поведінку Москви. До того ж, запроваджені санкції не є послідовними, вони не означають виключення Росії з дипломатичного простору. Навпаки, з російським керівництвом продовжують спілкуватися та зустрічатися світові лідери, росіяни спільно з німцями спокійно будують "Північний потік-2"…

Читайте також: "Повернення" Росії у "Велику сімку". Чи пробачать Путіну анексований Крим

За таких умов санкції, звісно, видаватимуться Росії дещо неприємними, але точно не вплинуть і не змінять політику Кремля щодо Криму.

Рішення міжнародних судів по Криму? Росія не визнає юрисдикції міжнародних судів. У Москві неодноразово заявляли, що вони вважають російське право вищим за міжнародне. Відтак, після появи рішення будь-якого суду Росія просто говоритиме, що не визнає його.

Тому, очевидно, що за правління Путіна Росія ні з ким не буде обговорювати питання Криму, які б проблеми всередині країни у них не виникали. Швидше за все, Москва запропонує зробити Крим предметом переговорів тоді, коли всім іншим це вже буде не потрібно – в ситуації якоїсь катастрофи для Росії, наприклад, її розпаду. Тобто, коли не буде функціонувати російський державний апарат, коли почнеться "парад суверенітетів" у республіках Російської Федерації, от тоді росіяни захотять поговорити про Крим. Та навряд чи тоді хтось буде про щось говорити з Москвою і про щось її питати…

Що за таких умов робити Україні, як наближати повернення Криму? Відверто кажучи, у нас зараз один шлях – наближати розпад Росії: підтримувати будь-які відцентрові та сепаратистські рухи в Росії, працювати над поглибленням відповідних соціальних суперечностей тощо.

Ленін в "пломбованому вагоні" – це відома модель, яка була використана Німеччиною в роки Першої світової війни. Тоді німці запустили революціонерів у Росію і, таким чином, розвалили російську державу остаточно. За таких умов Німеччина здобула над Росією перемогу.

Всі інші механізми є малоефективними. Так, наприклад, нещодавно в ООН визнали, що Росія порушує Женевські конвенції, свідомо переселяючи людей з материкової частини Росії до Криму, тим самим змінюючи демографію окупованого півострова. Для нас такі дії Росії небезпечні: якщо завтра постане питання про повернення Криму, на півострові буде багато громадян, які ніколи українцями не були і ніякого відношення до України не мали, відтак, це буде чергова "п’ята колонна". Очевидно, ці люди вкрай негативно сприйматимуть усе, що стосуватиметься України, а в підсумку можуть стати основою опору відновленню українського суверенітету, навіть якщо Росія вийде з Криму остаточно.

Читайте також: "Тиха анексія": у Путіна проста мета, над здійсненням якої він працюватиме найближчим часом

А для Росії це рішення ООН не матиме жодних наслідків, адже нових санкцій проти неї через такі дії ніхто впроваджувати не буде. Росія спокійно торгує з усім світом, а світ – із нею. Світові лідери зустрічаються з Путіним. Це – головне. Всі інші наслідки для Москви – не суттєві.

Питання в тому, що будь-яке запровадження санкцій проти України, у нас сприймалося б як трагедія і катастрофа, а в Росії це сприйматимуть як прояв заздрощів їй на Заході та спроби завадити їй "встати з колін".

Відтак, ми не можемо сьогодні оцінити, наскільки віддаленою є перспектива повернення Криму. Ці перспективи – надто туманні і невизначені. Нинішній стан речей може тривати десятиліттями, а може – вирішитися досить швидко. Все залежить від стабільності російського режиму. А поки що він є стабільним, і підстав для його розпаду немає. Тому очікувати повернення Криму у найближчі роки не доводиться.  

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube