Я не знаю жодної іншої країни, де т. зв. перші леді, дружини президентів, влаштовували би своїм чоловікам аж такі успішні піар-кампанії, стаючи при цьому повноправними персонажами не лише світських хронік, телешоу, ґлянцю, а й тисяч лулзів. Хоч успішними ті кампанії можна вважати лише в нашому специфічному випадку. Тобто успішними зі знаком мінус.

Погодьтеся, ми живемо в особливі часи – в них перестало існувати вже не що-небудь, а сама об'єктивна реальність. Тобто єдине, що існувало досі. Хто тепер покаже нам об'єктивну картинку? Новини нічого не значать, інформаційні портали варто відвідувати лише заради мемів і фотожаб. Усе так чи інакше виявляється фікцією. І лише від художньої літератури (пріоритетом якої згідно з її природою є власне вигадка) люди чомусь вимагають правдивості. Якої зовсім чомусь не вимагають від телеканалів.

Читайте також: Бали, паради та вигнання злих духів: як у світі інавгурують президентів

Люди стають співучасниками створених виключно під самих себе новин і, схоже, їм це подобається. Лише вчора ми були "фашистами" й "бендерівцями", позавчора "помаранчевою чумою", а сьогодні ми вже "порохоботи". І знову все у нас проплачено. Тільки попередніх разів нашим проплатником був міфічний Захід. Цього ж разу – віддамо належне владним технологам – нам платить Росія. І в цьому безперечний прогрес: збудника громадянської непокори в нас уперше позиціонують не західніше, а східніше від нас. Тобто не доларами, а рублями беремо ми тепер за всі ті майдани.

Влада інвестує у свої ботоферми безпрецедентні грошові масиви. Ні за Кучми, ні за Порошенка, ні навіть за Яника такого не було. Під будь-яким дописом на тему протестів знайдуться сотні, а по фейсбуках і тисячі претензій до протестувальників. Так ніби якась колективна Людмила Янукович заволоділа умами прихильників теперішньої влади.

І тут повернімося до перших леді. Точніше, перейдімо до їхніх пунктиром прокреслених силуетів.

Леонід Кравчук жив з дружиною Антоніною, проте вона принципово не супроводжувала його під час офіційних подорожей та зустрічей. Ба більше – ми її ніколи не бачили. На жодних офіційних чи напівофіційних подіях вона не з'являлася. "Маємо те, що маємо" – це було насправді про неї. "Кравчучка" також: саме так могли поза очі називати її друзі й подруги.

Людмила Кучма вперше в історії України почала виконувати публічні обов'язки першої леді, дивуючи світ квазігромадською діяльністю та численними норковими шубами. Найвідоміший вислів її чоловіка "Україна не Росія" відчутно суперечив її поведінці та одіозним інтерв'ю: "Лягли спати в одній державі, яка називалася Радянський Союз, а прокинулися в якійсь Співдружності Незалежних Держав. І були приголомшені, перебували, можна сказати, в шоці. Потім стали звикати до того, що виникло 15 незалежних держав." Українська мова цій жіночці так і не далася. Її доволі хамське "Говорите со мной по-русски!" віддзеркалювало Кучму і наближало майбутній "русский мир" зі стократним зумом.

Віктор Ющенко – перший, хто офіційно розлучився, і пані Катерина була його другою дружиною. До одруження з Віктором Катерина була громадянкою США (за що її не могли любити апріорі). Проводячи для журналістів екскурсію власною садибою, вона нарікала, що чоловік змушує порпатись у грядках на городі. Схоже, що саме вона запровадила моду на вишиванки й багатодітність. "Лучше детей кормить, чем зека!" стало неофіційним гаслом багатьох російськомовних пострадянських виборців, які 2004-го, вибираючи між Ющем та Яником, проголосували за першого. Катерина мріяла увійти в історію як жінка майбутнього, але провалила іспит на благодійність із досі не завершеною історією про лікарню (також майбутнього). Зрештою, її чоловік в очах українців провалив теж усе, що лиш міг. Але стійкої ненависті на себе не накликав, радше зневагу впереміш із поблажливістю.

Читайте також: Олена Зеленська озвучила дві японські казки для дітей з проблемами зору

Янукович був єдиним президентом України, дружина якого з ним не жила. І згодом, у перші післямайданні дні, всі ми зрозуміли чому. Втім тьотя Люда старалась як могла допомагати своєму баті. Її старання, слід визнати, увінчались успіхом. За виступ на Антимайдані я б особисто дав цій леді якогось Оскара. 15 років минає, а все ніби вчора. "Краще за Сердючку!" і "Петросян відпочиває", – досі пишуть у мережах її (а заодно Сердючки й Петросяна) захоплені шанувальники. Переконливіше втілити типову представницю "русского мира" не вдалося нікому. Вона еталон. Рука і досі тягнеться до "наколотых апельсин".

Марину Порошенко, схоже, в нас усе-таки стримано шанували: вона не ховалася (радше навпаки), вела Інстаґрам і, що симпатично, ранкову гімнастику. Нині я вже шкодую, що пропускав її ранкові заняття.

Олена ж Зеленська у нас знову непублічна – можливо, тому, що її чоловік замість виконувати преЗе!дентські обов'язки постійно хоче втекти додому і просить український народ відпустити його до дітей. Зате роль найближчої партнерки й порадниці надзвичайно успішно виконує Андрій Богдан. Він завжди поруч. Він і суфлер під крилом у Тома Круза, і непідробний Доцент, і адвокат Коломойського, і третій незайвий на зустрічі з дядьком Дональдом. Він і фейк державного масштабу, і новий талісман футбольної збірної. І, головне – ця разюча схожість із Людмилою Янукович. Придивіться до цих облич – і побачите маму зі сином.

Тільки той, як синам і належиться, йде значно далі, й ми завмираємо в очікуванні "наколотых апельсин" другого покоління.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube