Галицька сторона української історії державності вчить не боятися йти на загострення – Глібовицький
Рівно 101 рік тому внаслідок повстання у Львові з'явилась ЗУНР. Ця держава прожила дуже короткий вік, в історичній перспективі – мить, але встигла воз'єднатись з УНР і залишила слід довжиною в століття. Потрапляння всієї території України під сталінський чобіт в 193, і проголошена комуніставми незалежність 1991 не стали катастрофами для державності, але кроками до розвитку власної суб'єктності в тому числі завдяки спадщині Листопадового зриву. І Помаранчева революція 2004 року, яка почала розмивати політичну актуальність Збруча як межі, і постання незалежної та вже нерадянської України в 2014 – це все відлуння того Чину. Ризикувати, боротися, не боятися нерівних сил, ані навіть поразки, бо в становленні суб'єктності навіть поразка з часом стає сходинкою в розвитку.
Мало коли ситуація виглядала настільки безнадійною, як у ці ж дні 100 років тому.
Читайте також: "Ні капітуляції" – це не просто протест, це частина нашої війни за незалежність, – Ярош
"Чотирикутник смерті" викосив тих небагатьох, хто все ще міг боронити УНР та ЗУНР. А потім була одна суцільна довга втрата. Спочатку держави, далі способу життя, а потім і фізичного існування. Ті, хто вижили в листопаді 1919, ще не знали, що їхні вироки повисли над їхніми долями. Голодомор, репресії, пацифікація, русифікація і навіть Чорнобиль вже запустили свої зворотні відліки.
Галицька сторона української історії державності вчить не боятися йти на загострення, робити різкі рухи, винаходити нові рішення, але також демонструє важливість інституційності та управлінських навичок. ЗУНР була можлива, бо зростаючи в габсбургській утробі, вона взяла звідти моделі і практики.
Читайте також: Соборність: як це було 100 років тому в архівних ФОТО та ВІДЕО
Радянська ж історія вчить, що справді нема межі бєспрєдєльності замішаного на імперській основі тоталітаризму. Вбити мільйони? Залишити за собою понівечене травмами суспільство? Гвалтувати людей і викачувати ресурси з "союзних республік"? Анексувати території, перетворивши в заручників власних прихильників? Більшість українців мали справу з екзистенційними загрозами такого масштабу, що часом дивно як ми взагалі вижили.
В ці дні семантичних вправ "розведення vs відведення" думки про події столітньої давнини мають особливе звучання.
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки
