Президент Росії Володимир Путін і федеральна канцлерка Анґела Меркель знову обговорили можливу зустріч лідерів країн "нормандської четвірки".

Про точну дату такої зустрічі не оголошено, однак Кремль скористався телефонною розмовою Путіна й Меркель, аби знову підкреслити: необхідно закріпити особливий статус Донбасу в законодавстві України.

Хотілося б, звичайно, зрозуміти, що саме ці слова означають на практиці. Чи достатньо буде Путінові розведення військ і підписання українськими представниками "формули Штайнмаєра" для того, щоб російський президент погодився приїхати на саміт? Або ж Москва наполягатиме на негайному ухваленні українською стороною законодавчих змін – і вже після цього у Кремлі погодяться на зустріч?

Читайте також: Зеленський зазнав невдачі. Що насправді означає заява Пєскова

Із позицій логіки дестабілізації ситуації в Україні, ясна річ, найрозумніше – це змусити Володимира Зеленського поспішити із законодавчим ухваленням особливого статусу Донбасу. Український президент, який із нікому не відомих причин (радше за все причина є простою – обман і самообман) сприймає зустріч із Путіним як реальний шанс для встановлення миру на Донбасі, почне невідкладно готувати потрібний Кремлю законопроект, потім змушувати голосувати нещасний український парламент, уже сама стадія підготовки закону й голосування за нього посилить протестні настрої та послабить позиції голови держави. А там і листопад закінчиться, і ніякого саміту не буде. А дестабілізація буде.

Але, можна, звісно ж, піти й іншим шляхом. Можна зустрітися і змусити Зеленського погодитися із законодавчим оформленням статусу Донбасу на самому саміті, за чуйного посередництва Меркель і Макрона. Тоді дестабілізація почнеться не до, а після зустрічі лідерів. Зеленський повернеться в цілковитій певності, що він про все домовився з Путіним, що до закінчення війни рукою сягнути, що потрібно тільки якнайшвидше ухвалити закон про особливий статус, провести вибори і про проблему можна буде забути. Він почне метушитися, поспіхом розробляти закон, змушувати голосувати парламент... Далі ви знаєте – наростання протестного руху, дестабілізація.

Читайте також: Зеленський став заручником Путіна

Чи може бути інакше? Ні, не може. Не може бути просто тому, що Путін зацікавлений саме в дестабілізації ситуації в нашій країні. І він намагається вибрати кращий шлях до цієї дестабілізації. Якщо допоможе підготовка до "нормандського саміту" без його проведення – значить, буде підготовка. Якщо для дестабілізації і подальшого розширення зони окупації потрібно буде провести саміт – значить, Путін поїде до Парижа. Він нічим не ризикує, час у нього є, Зеленський і Макрон його цілей не розуміють, а Меркель – не хоче розуміти, бо ж залишилася без адекватних партнерів і в "нормандській четвірці", і на рівні стосунків у Білому домі та просто не здатна протистояти російському президентові наодинці. Але й Меркель нічим не ризикує, тому що в нагороду за свою вимушену стриманість отримає "Північний потік-2" і поліпшення стосунків із великим бізнесом.

Ризикує тільки Україна.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube