Треба було добре постаратися, аби так бездарно злегковажити зустрічами, які проводитимуть глави держав, урядів і керівники міністерств закордонних справ держав – учасниць НАТО у Лондоні 3-4 грудня.

Уся дискусія про те, чи є груднева подія Альянсу в Лондоні самітом, чи ні – порожня й неграмотна.

Читайте також: "Нити під дверима не будемо": "слуга" Яременко видав обурливу заяву про НАТО

У дипломатичній практиці існує визначення, що таке саміт. Це – зустріч на найвищому рівні: зустріч глав держав та урядів. Якщо внутрішній протокол тієї чи іншої організації допускає відмінності у тлумаченні, то це аж ніяк не означає відміни усталених понять і тим паче – що політична вага та протокольний рівень зібрання лідерів утрачають своє значення.

Не бути представленими у Лондоні на високому урядовому рівні – це та сама химерна логіка, яка підказує нашим урядовцям "не стукати" у двері НАТО.

Не скористатися зустріччю, яка символічно відбувається в рік 70-ліття Альянсу – це помилка.

Читайте також: На відміну від України, Росія чудово розуміє, навіщо нам НАТО. І робить усе, щоби нас там не було

Це – втрата цінного міжнародного майданчика, де формат нашої участі треба було продумувати й добиватися. Невже в нашого уряду тепер така активна зовнішня політика, що немає часу для такої нагоди?

Але більшою є інша втрата. Зустріч у Лондоні – це нагода поінформувати всіх союзників про підготовку до Нормандії. Це – можливість відверто сказати про занепокоєння, звернутися за підтримкою та, зрештою, по-людськи пояснити, що відбувається.

Невже цього замало? Бувають помилки. Бувають необережні фрази. Але як пояснити таку легковажність, якщо це, звичайно, легковажність?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTub