Ілюстрація – ТСН

Під час реформування Збройних сил України на західних теренах нашої держави були розташовані найбоєздатніші військові формування, які одними з перших відреагували на "російську весну" та заворушення на Донбасі.

Серед таких першопрохідців була і 30-та окрема механізована бригада з Новоград-Волинська в якої як і в 24-ї, був один батальйон (перший), що складався з контрактників і саме його можна було назвати боєздатним і готовим виконувати поставлені перед ним завдання.

Мобілізаційний період дав можливість Збройним силам накопичити достатню кількість особового складу аби сформувати додаткові батальйони в бригадах з-поміж мобілізованих бійців. 30 ОМБр не стала винятком і було доукомплектовано (а по факту сформовано) ще два батальйони – другий та третій. Бригада спочатку взяла участь у навчаннях в Херсонській області звідки очікувався удар ЗС РФ, а потім була розподілена областями. На Луганську область припав лише один батальйон – другий, а в Донецькій діяв перший та третій, які доволі довго залишалися в резерві командування АТО.

Читайте також: Війна на Сході – шлях 95-ї окремої аеромобільної бригади

Другий механізований батальйон діяв в районі Рубіжного, що на Луганщині, де вже 22 травня, в того ж дня, коли була здійснена атака на БП 51 ОМБр під Волновахою, колона військових потрапила у засідку. На щастя серед особового складу обійшлося без жертв, але було втрачено (знищено та захоплено противником) 6 БМП та 1 "Урал". Противник вдався до доволі банальної і заїждженої тактики, яка навіть через десятки років виявилася ефективною.

Перед мостом через річку Сіверський-Донець біля населеного пункту Рубіжне бойовики завалили дерево, яке перекрило рух транспорту після чого почався обстріл колони. Бої розтягнулися аж до адміністративних будівель в самому місті. Це був перший бойовий досвід бригади. В другій декаді липня військові взяли участь у звільненні того ж таки Рубіжного та Сєверодонецька. 21 липня 2014 року дві БМП-2 з другого батальйону разом з бійцями 24 БТрО "Айдар" та танками 1 ОТБр звільнили Георгієвку.

Коли під кінець липня розпочався знаменитий рейд 95 ОАЕМБр в бік Степанівки, то 1 та 3 батальйони висунулися їм назустріч і разом з десантниками звільнили Савур-Могилу та Степанівку, звідки перший батальйон вирушив в бік Маринівки, а звідти на Міусінськ. У перших числах серпня бійців бригади також залучили до операції зі звільнення Вергунки, які згодом обстріляли градами і бійці другого батальйону були змушені відступити тому потрібно було вдруге звільняти населений пункт.

Перший батальйон вів бої в районі Міусінська вже з досвідченими в боях бойовиками, а третій розташувався в Степанівці, яку знищили разом з десятками одиниць техніки бригади. Третій батальйон зазнав втрат і вивявився небоєздатним в той час як перший, успішно наступав та відбивав атаки противника. Через втрату командирів та низький моральний стан особового складу довелося відводити 3-й батальйон з району Степанівки. Безглуздо взагалі виглядала ідея втримати цей район такими незначними силами, адже в цих краях цілий липень під обстрілами збоку РФ сиділо понад шість батальйонів ЗСУ. Перекрити таке велику ділянку кордону незначними силами було нереально.

Читайте також: Війна на Донбасі – бойовий шлях 80-ї окремої аеромобільної бригади

Операція була приречена на провал. З району Міусінська перший батальйон відступив орієнтовно 14-15 серпня. В літній кампанії 1 та 3 батальйони більше не брали участь в боях після цієї операції. Другий же батальйон встиг взяти участь в бою 20 серпня з російськими десантниками в населеному пункті Георгієвка. Батальйон також планувалося завести в Новосвітлівку та Хрящувате аби вони змінили там перший батальйон 24 ОМБр, який вже був морально виснажений після щоденних обстрілів з важкої артилерії, але плани змінилися. Бійці батальйону разом з іншими військовими частинами ЗСУ відступили з-під Луганська 1 вересня і направилися на північ Луганської області. Кількість техніки в 30 ОМБр ще була доволі на високому рівні і частину з них, мова йде про БМП-2, передали 24 ОМБр, яка в своєю чергою, приймали спроби деблокади 32 БП.

Зима 2015 року показала наскільки важливо мати у своєму розпорядженні резерв і, що головне, як правильно його застосовувати. Бійців одного з батальйонів відправили в другій декаді січня під Донецький аеропорт, селище Піски, аби ті допомогли в деблокаді ДАП та розвинули подальший наступ. Прибувши в Піски батальйон потрапив під обстріл після чого завдання змінили і бійців відправили під Дебальцеве.

Перша сутичка з противником у зимовій кампанії відбулася 29 січня 2015 року в місті Вуглегірськ, що було практично повністю захоплено, але екіпажі двох танків та двох БМП-2 разом з піхотою все одно отримали завдання зайти в місто. Рухаючись однією з вулиць міста їх помітив ворожий Т-72Б та підбив один танк, який вдалося евакуювати, та знищити ще один в якому загинув екіпаж.

Читайте також: Війна на Сході: бойовий шлях 25-ї окремої повітрянодесантної бригади

Наступною спробою атакувати місто стало 31 січня, коли до бійців бригади приєдналися добровольці з батальйону "Донбас". Результат атаки виявився аналогічним – знищено дві БМП-2 та один Т-64БВ. Інші групи з 30 ОМБр застосовувалися в боях за Рідкодуб та Чернухине, де вони себе проявили з хорошого боку та досягли певних успіхів. Але найвідомішою сторінкою в історії бригади у зимовий період став населений пункт Логвинове, яке бійці 30 ОМБр атакували 10 та 12 лютого і в боях за яке зазнали тяжких втрат серед бійців та техніки (це не кажучи про те, що декілька одиниць автомобільної техніки було розстріляно 9 лютого, коли бойовики зайняли населений пункт, але про це ніхто не доповів командуванню. Точніше доповіли, але жодної реакції не було).

Було знищено 4 танки та втрачено 5 БМП-2 лише за дві атаки. Фінальним акордом в зимовій кампанії стала атака на висоту, яку займали бійці 13 БТрО та 17 ОТБр, але через тритижневі обстріли та втрату техніки були змушені відступити. Атаку було проведено у день виходу українських військ з Дебальцева – 18 лютого.

Влітку 2014 року бригада зазнала великих втрат в техніці, а взимку 2015-го сильно "просіла". Зменшилася кількість БМП-2, але з'явилося більше БМП-1.

БТР-80, які були в розвідувальній роті, передали аеромобільним частинам (така доля чекала практично всі розвідувальні роти механізованих бригад через великі втрати цих машин серед десантників). В зимовій кампанії 30 ОМБр проявила себе значно краще та активніше, ніж в літній. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube