Міністр закордонних справ Вадим Пристайко та президент Володимир Зеленський

Одним із потенційно небезпечних наслідків нормандської зустрічі в Парижі може стати ослаблення нашої дипломатичної активності у світі.

Поясню, що маю на увазі.

Як і будь-яка велика система, дипломатична служба насамперед розпізнає головні сигнали керівництва. Нюанси розпізнають поступово.

Президентові належить дати чіткі роз’яснення та вказівки дипломатичній службі.

Читайте також: Армія, мова, віра: після Парижа Зеленський не має альтернативи

Президент має право на переговорну обережність. Але тактика й обставини не можуть пригальмувати роботу з поширення правди про те, яку загрозу світуові продовжує становити російський агресор.

Активніше, ніж Україна, це ніхто не буде робити.

Послаблення тиску послаблюватиме й наші позиції, і переговорну лінію президента. Це – закономірність.

Треба також добре розуміти, що наша стратегічна активність не замикається на "Нормандії".

Після "Нормандії" Лавров полетів у Вашингтон. Образно кажучи, у Вашингтоні вже зараз мав би бути й наш міністр...

Президент перейняв на себе всю відповідальність за зовнішньополітичну сферу.

Читайте також: Російська логіка путінського підбріхувача: Лавров має миротворців ООН за "окупантів"

Тепер настав час показати масштабну роботу з усіма ключовими партнерами ЄС і НАТО. Це означає персональні розмови, візити, листування з половиною світу, щоб донести суть нашої позиції та незмінну потребу у стримуванні Росії.

Треба провести нараду послів і мобілізувати дипломатичну службу. Будь-яка пауза в нашій дипломатичній активності спрацює проти нас.

По всій Євроатлантиці має піти нова хвиля інформації, як Росія порушує свої зобов’язання та продовжує агресію.

У цій справі треба об’єднати дипломатів і громадських активістів.

У президента нема підстав для ейфорії. Досягнуте дає додатковий час. Не можна зупинятися.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube