Або дещо про наслідки підписання цього важливого документу.

Наприкінці 2019 року стало відомо, що «газова війна» між Україною та Росією завершується, про що домовлено на найвищому рівні. Зокрема, передбачено укладання контракту на транзит російського газу через територію України на наступні 5 років (із можливою пролонгацією). Україна домовилася про жорсткі мінімальні умови прокачки 65 млрд м куб газу на перший рік, та 40 млрд м куб на наступні 4 роки. Мало це чи багато? Це адекватно і економічно обґрунтовано. Нам звісно хотілося б ще кращих умов, ще більших об’ємів, але такі рішення – це компроміси, де немає переможця і того, хто програв. Ще важливо підкреслити, що Росія погодилася виплатити майже 3 млрд. дол., передбачених "Стокгольмським арбітражем", що не може не вважатися серйозним досягненням.

Варто відзначити, що Україна не пішла на поступки у жодному болючому для Росії питання. Зокрема, мова про вимоги "забути" про 3 мільярди боргу "Газпрому", або про "прямі закупівлі" російського газу, ідею чого активно просував Путін не так давно. Таким чином, ніхто не пішов на якісь поступки у жодному важливому питанні, але досягнув потрібного результату.

Читайте також: Вітренко розповів про компроміс між "Нафтогазом" та "Газпромом"

Проте, найважливіші нюанси все ж залишилися поза увагою "широкої громадськості".

По-перше, треба відзначити, що цей результат став можливим завдяки найвищому рівню координації української та американської дипломатії. Ухвалення США рішення про впровадження санкцій за участь у будівництві "Північного потоку" зробило добудову останнього у "прискореному темпі" – малореальним. Важливо підкреслити, що зроблено все це було якраз перед завершенням контракту на транзит російського газу через територію України. Таким чином, Росія мала суттєво менше можливостей для продовження своєї традиційної гри із затягуванням часу, та була змушена продемонструвати вищий рівень конструктиву, ніж завжди.

По-друге, це досягнення не рівня приватних інтересів окремих компаній, а загальнонаціональне, бо укладання контракту – це стабільність надходження значних коштів до держбюджету України протягом наступних 5 років.

По-третє, це реалізація нових принципів дипломатії з Росією, які останнім часом почали найбільш повно вимальовуватися у діях нової української влади. Якщо коротко, то їх можна подати як готовність до розумних компромісів, але не шляхом поступок фундаментальними інтересами, навіть якщо результат від цього не стає дуже швидким. Ну і ще одна риса цієї дипломатії – це високий рівень координації української зовнішньополітичної активності та дій «західних партнерів». Це повною мірою показало себе як під час підготовки та проведення зустрічі у "Нормандському форматі", так і при підготовці контракту на транзит російського газу. Така дипломатія не передбачає гучних заяв. Це "тиха" робота, що спрямована на результат, досягнення якого можливе лише завдяки методичному та довготривалому тиску.

Читайте також: Новый контракт "Нафтогаза" и "Газпром" - свидетельство грандиозного поражения Кремля, - российский блогер

Що ж тепер? Очевидно, що контракт буде укладений, при цьому, передбачені у ньому мінімальні обсяги транзиту – це саме мінімум, а не максимум, а тому об’єм російського газу, транзитованого через територію України, може зростати. Тим більше, що підстави розраховувати на це у нас є. В умовах нових американських санкцій, Російським суднам важко буде продовжити прокладання трубопроводу "Північний потік-2" замість кораблів швейцарської компанії Allseas, яка припинила роботи через санкції США. Тепер "Північний потік-2" повинен буде шукати альтернативні судна та підрядників для завершення будівництва ділянки труби в датських водах. Для завершення будівництва може бути використане судно "Фортуна", але воно здатне прокладати лише 1 км на день. Крім того, у водах Данії дозволено використовувати лише судна з динамічним позиціюванням, яке було в суден компанії Allseas, але якого немає у "Фортуни". Російське судно, що має динамічне позиціювання, "Академік Черський", може бути використане, але воно зараз перебуває на Далекому Сході Росії, і шлях до датських вод займе в нього близько двох місяців. Звісно, це не привід проголошувати смерть "Північного потоку-2", але вже зараз ясно, що його добудова буде довшою і складнішою для Росії, що, зрештою, вплине на обсяги транзиту через територію України. Тому боротьба на всіх фронтах триватиме, але очевидно, що ми суттєво покращили свої позиції.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube