Виходиш із батьками з вагону електрички й потрапляєш у справжню зимову країну. Поля, галявини, узбіччя – усе вкрито рясним шаром снігу. Вдихаєш чисте сільське повітря – і не можеш надихатися, так тобі добре. Після столичного смогу і прокуреної електрички воно дійсно розкішне. Сніжок під ногами “хрусь-хрусь”, морозець липне до щічок – ось вона, справжня зима, вдосталь холодна і вдосталь сніжна.

Я приїхала до діда й баби на зимові канікули. Попереду кілька тижнів безтурботності, засніженої та замріяної.
У цьому тихому надвечір’ї йдеш витоптаною сільською дорогою й дивишся на хатки, припорошені снігом. У вікнах горить світло – і ти уявляєш, як там п’ють чай з малиновим варенням чи граються з котами, яких у селах часто називають “мурчиками”.

Сільське зимове надвечір’я – це особлива пора. Саме тоді найсильніше хочеться сімейного затишку, смачних пиріжків, теплого молока, а ще тихих розмов про все на світі. І зрештою неважливо скільки тобі років – десять чи п’ятдесят. У тихому зимовому надвечір’ї розумієш, що для щастя потрібно не так уже й багато – усміхнені здорові рідні та тепла хата.

Й от я вже забігаю в дім – змерзлості, як не бувало, адже дід добряче натопив хату. Тепло. Усі поруч. Дід, як завжди розказує щось веселе, бабуся, як завжди кличе до столу – спогади про ці моменти не зараз, ні, а через десятки літ зворушуватимуть до сліз. А поки ти просто щасливий, бо, нарешті, немає уроків і дід пообіцяв тобі нові санки.

Читайте також: Хочу лошадку. Что если ребенок манипулирует вами?

Як солодко спиться після зимової прогулянки! Вмить засинаєш на високому ліжку серед вишитих подушок. А зранку стартують твої зимові канікули. У селі вони зовсім інші, ніж у місті. Тут весь сніг, невтоптаний, чистенький, належить саме тобі. Вийдеш на засніжений город, брик і лежиш у кучугурі, розмахуєш руками й ногами, дивишся вверх: небо сіре-сірюсіньке, а тобі й байдуже, на душі барвиста радість. Буває, біжиш через снігову ковдру й лишаєш сліди від чобіт — усе далі й далі, допоки вистачить сил. А стомившись розглядаєш засніжені дерева, а на отому кущі калини знайдеш забуте гроно – обережно вирвеш і віднесеш до хати. Калиновий чай біля віконця – це, говорячи сучасною мовою, повний релакс.

А от найвеселіше зимове дійство – це катання на санках з дітворою. І де ті сили беруться! Десятки разів піднімаєшся на ту гірку, щоби вмить мчатися вниз під галас та вищання. Сніжки, розбудова снігових фортець, конкурс найкращого сніговика – це все про радісні зимові канікули.

Якщо ж тобі пощастить, то дід візьме із собою на зимову риболовлю. Це зараз я не люблю ловити рибу, а малим дівчаткам і хлопчакам завжди цікаво спостерігати за цим процесом.

Буває, що на озері розчистять майданчик і тоді гайда кататися на блискучому плесі. Хтось, навіть, у старих радянських ковзанах, знайдених на запилюженому горищі.
У місті одна година на зимовому повітрі — це ого, як чимало, а в селі це ніщо. Не зчуєшся, як за веселощами пролетить майже півдня. Забіжиш у хату, щоби щось перехопити і знову біжиш гратися на вулицю.

Читайте також: Зачем детям Дед Мороз?

Ближче до новорічних свят до діда з бабусею приїжджали близькі, мої тітки та дядьки, двоюрідні сестри та брати. Ми, малі, прикрашали ялинку, вирізали сніжинки з кольорового паперу, дорослі щось готували на кухні та дзенькали тарілками – справжній передсвятковий вулик. Гуртом готувалися до Нового року. Магія зимових свят полягає в тому, що поруч усі близькі, що всі живі-здорові, що за вікном йде сніг, а в хаті тепло й затишно.

Я завжди пам’ятатиму свої зимові канікули в селі. Зима, сніг, село, дитинство – заплющуєш очі і знову лежиш у кучугурах снігу чи прикрашаєш із сестрами ялинку...

Хочеться сказати таке: якщо у вас є можливість поїхати взимку зі своїми дітьми в село – не проґавте цей шанс.

Зимові канікули в селі – це пам’ять на все життя. Легка фізична робота та неквапливі прогулянки засніженими вулицями будуть корисними для вас, дорослих. У селі час стишується і ви, нарешті, можете побути наодинці із собою, своїми почуттями. А дітям буде корисно вдосталь погратися на вулиці, відпочити і від уроків, і від гаджетів. А згодом ви разом із дітьми можете зібрати вертеп і піти колядувати від хати до хати. Це ж так весело! Українські традиції об’єднують родини.

А найголовніше те, що коли вам є до кого їхати в село, то значить живі ваші близькі. А це – справжнє щастя.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube