Різдвяні свята в Україні перервалися сумною звісткою про загибель українського авіалайнеру в Ірані, країні, що зараз перебуває у центрі уваги світової спільноти. Серед загиблих громадяни 7 країн, тому це міжнародне лихо.

Деталі трагедії встановить слідство, але її політичні наслідки можуть бути по різному витлумачені в період відсутності об’єктивної інформації. І в цьому є найбільша небезпека, оскільки іранські лідери у стані гніву і без цього впадають до авантюр. Про це пише на своій сторінці у Фейсбук Олександр Мішин.

Читайте також: Катастрофа літака МАУ в Тегерані: на борту перебували 15 українців, 73 канадця, 71 іранець та 21 громадянин інших держав

Отже, іранське вище політичне керівництво на чолі з рахбаром Алі Хаменеї вночі 8 січня вчинило рішучий вчинок. Попри рекомендації іранських військових радикальні політики в Тегерані вирішили піти на ескалацію з США та нанесли ракетні удари по двом американським військовим базам в Іраку. Точна цифра втрат з боку США встановлюється.

Замість "холодної помсти" про, яку говорив новий керівник "аль-Кудс" Есмаїл Гаяні кілька днів тому, що означало би загострення proxy-war в регіоні, іранський лідер пішов на радикальний крок швидкої відплати. Іраном здійснено відкритий акт війни проти США.

Хаменеї цим поставив президента США Д.Трампа перед найбільш складною дилемою його президентства. Її можна звести до питання: чи треба прирівнювати удар по базам США цієї ночі до історії з японською атакою на Перл-Харбор в 1941 р. та оголошувати відкриту війну Ірану?

Або це лише епізод тривалої конфронтації з іранцями, політику яких США відкрито класифікують як терористичну?

Оскільки напад Ірану на бази США не є на 100% віроломним, то це точно не повний еквівалент Перл-Харбор. Але що ж це таке?

Це чергова серія ракетної війни, яку Тегеран вже давно веде через своїх союзників-проксі на всьому Близькому Сході.
Терористи ХАМАС та Хізбалли, що мають тісні зв’язки з Тегераном ведуть ракетні обстріли території Ізраїлю.

Терористи "Ансар Аллах", спонсоровані іранцями, з єменської території обстрілюють Саудівську Аравію та погрожують зруйнувати Мекку та Медину.

Отже, тепер настала черга і США, проти яких Іран виступив напряму.
Як раніше відбувалася реакція союзників США на ракетні обстріли їх територій?

Ізраїль давав відповідь у вигляді контртерористичних операцій, таких як "Зведення рахунків" (1992) "Грона гніва" (1996) проти Хізбалли, або у вигляді операцій "Литий свинець" (2008), "Хмарний стовп" (2012) або "Непохитна скеля" (2014).

Мета цих операцій полягала в знищенні військової інфраструктури за допомогою якої ворог міг би наносити шкоду Ізраїлю.Отже, відповідь Ізраїлю була безумовно радикальною щодо ліквідації ракетної спроможності терористів.

У випадку з обстрілами Саудівської Аравії силами хуситами, то спочатку Ер-Ріяд у відповідь проводив масштабні авіабомбардування їх територій.

Але це не зупинило бойовиків, і в решті в 2019 році вони обстріляли балістичними ракетами столицю королівства. Після цього сторони пішли на переговори та домовилися, що КСА припиняє авіаудари, а проіранські бойовики – обстріли ракетами.

Бачимо тут сценарій ескалації, що через достатньо довгий період часу завершився підписанням режиму припинення вогню.

Чи можна ці приклади масштабувати до рівня протистоянням США та Ірану в даний момент? Частково можна, але тут ведеться вже не асиметрична війна між державою та терористичною організацію, а між двома державами з асиметричними потенціалами.

Після підвищення ставки з боку Ірану, тепер справа вже може перейти до нового рівня протистояння: регіональної війни на Близькому Сході, а враховуючи ракетні можливості Тегерану, то вона може буквально вийти за межі Ірану.

Якщо Вашингтон вдасться до удару по ракетному потенціалу Ірану, то є сподівання, що в країні може початися ще й повстання проти режиму Хаменеї та повалення ісламської республіки.

Наскільки це реально до сих пір досить складно сказати, хоча число невдоволений в країні зростає. Також можливі удари по нафтовій та енергетичній інфраструктурі Ірану з усіма похідними наслідками для світу.

Рахбар Хаменеї у поважному віці та має серйозні проблеми із здоров’ям. Країна вже кілька років перебуває у стані прихованої боротьби за владу між вищими духовними ієрархами.

Схоже, що 81-річний духовний лідер вирішив засвідчити, що все тримає під контролем та ще має порох у порохівницях. Вбивство Сулеймані без відплати спростувало би цю тезу.

Але той варіант відплати, що був обраний Тегераном навіяний жагою натовпу, що не може бути раціональним у своїх проявах. Ірраціональність (не плутати з нестандартними підходами) у політиці несе дуже катастрофічні наслідки.

В таких умовах пригадуються слова президента США Герберта Гувера: "Старі оголошують війну, але воювати і гинути доводиться молодим".

Якщо Дональд Трамп втримається від спокуси швидкої помсти Ірану, то засвідчить різницю у стратегічному мисленні з іранським лідером Хаменеї.

Стане його протилежністю, бо в стані гніву приймаються найгірші рішення. Можливо найгірші в історії.

Читайте також: Причиною падіння українського літака в Ірані стала аварії двигуна, версія ракетної атаки виключена

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube