Деякі фахівці із квантової фізики кажуть, що цю науку насправді не розуміє ніхто. То вони просто не знайомі із працями деяких наших гуманітаріїв. Вони не просто розуміють квантову фізику, а й привносять її елементи в культурологію та навіть криміналістику, пише для "Тижня" Олег Фея

Із трьох експертиз, проведених у справі вбивства Павла Шеремета, лише одна однозначно вказує на лікарку Юлію Кузьменко як на особу, що заклала вибухівку під машину. Її автор – завідувач відділу психологічних досліджень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, колишній полковник міліції Юрій Ірхін. Арсен Аваков публічно заявляв, що саме експертиза є головним елементом, що лежить в основі підозри.

В експертному звіті Ірхін посилається на свою статтю у "Криміналістичному віснику" про психологічне портретування. "Неможливість формування єдиної теорії та методології психологічного портретування зумовлена онтологізацією психологічного портретування згідно із принципом невизначеності Гайзенберґа". Так, це той самий Вернер Гайзенберґ, один із засновників квантової фізики, і на переклад його статті посилається Ірхін. Далі він пише, що портретування належить водночас і до криміналістики, і до психології, тому не може бути "визначене одночасно" в цих галузях знань.

Читайте також: Щодня до слідства у справі Шеремета постає все більше запитань

Це схоже на "квантово-орбітальну культурологію", дисертацію з якої намагалася захистити співробітниця Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Оксана Гавеля. Суть дисертації в некоректному використанні метафор із квантової фізики для опису культурної поведінки людей, що подавалося як нова теорія культурології.

Я не маю нічого проти влучних метафор, тим паче з фізики. Ось тільки коли вони з’являються в науковій літературі, там, де без них можна обійтися, і видаються за наукову новизну, а надто за "нову теорію", виникає питання щодо професійності автора. Адже некоректні, недоцільні посилання на складні явища з інших наук – чудовий спосіб заповнити статтю наукоподібним текстом, що не матиме жодного сенсу. А потім використати її для захисту дисертації або проведення психологічної експертизи в резонансній справі.

У багатьох дискусіях щодо становища галузі природничих наук в Україні я натрапляв на тезу, що державі не потрібні фізики, хіміки, математики: доходи в таких професіях невеликі, інфраструктура інститутів жахлива, держзамовлення у вишах відносно мале, конкурс серед абітурієнтів також. Багато в чому я згоден із цими тезами. Тільки зауважу, що державі як бюрократичному апаратові не потрібні, а країні та суспільству дуже потрібні.

Але рідко говорять, що водночас країні необхідні кваліфіковані гуманітарії – криміналісти та психологи, щоби провести професійну психологічну експертизу, філологи, культурологи, юристи. І через девальвацію гуманітарного знання, допуск до захисту дисертацій із "квантової культурології", засилля плагіату, корупцію сподівання на кваліфікованих працівників в органах держуправління дуже малі. Звідки й виростають сумнівні психологічні експертизи з посиланням на принцип Гайзенберґа.

Читайте також: Громадськість вимагає доказів у справі Шеремета або покарання відповідальних посадовців МВС і ГПУ

Нагадаю, що згідно з останнім неможливо одночасно точно виміряти, наприклад, швидкість і координату квантових частинок. Що точніше вимірюється одна із названих величин, то більшою є похибка у вимірюванні іншої. Цей принцип фундаментальний, він не залежить від точності вимірювальних приладів і є наслідком імовірнісної природи квантової механіки. До криміналістики, як і до культурології, він не має жодного стосунку. Навіть як метафора.

Захопившись ультрапсевдонауковими ідеями, можна додати ще метафор, неприйнятних із погляду фізики й цілком допустимих із погляду наших правоохоронців. За принципом суперпозиції Антоненко, Кузьменко й Дугарь одночасно винні, як заявив ще до вироку суду генпрокурор Рябошапка, й одночасно невинні, як стане зрозуміло будь-кому, хто трохи поміркує над наданими слідчими "доказами".

За принципом невизначеності Гайзенберґа в цій справі "нє всьо так адназначно", а координати Дугарь точно встановити неможливо, незважаючи на свідчення її присутності в зоні ООС, – вона могла квантово телепортуватися через кротову нору на місце Шереметового вбивства (зв’язок через кротові мікронори – екстравагантне, але недоведене пояснення явища квантової телепортації).

Принцип Паулі забороняє слідчим мати кілька версій убивства одночасно. А за загальною імовірнісною природою квантової механіки те, що в підозрюваних були вимкнені телефони, означає, що вони могли перебувати будь-де, зокрема й організовувати замах. Та що реально в цьому скаженому квантовому світі, то це вироки, які можуть отримати Андрій Антоненко, Юлія Кузьменко та Яна Дугарь. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube