Трагедія, яка сталася з українським пасажирським літаком в Ірані, продемонструвала, що наша країна опинилася в центрі однієї з найсерйозніших політичних криз – уже другої за останні місяці.

Першою була криза у Сполучених Штатах, коли телефонна розмова Дональда Трампа й Володимира Зеленського призвела до оголошення імпічменту президентові США. Зараз – нова безпрецедентна ситуація. Так, можна припустити, що західні лідери мають рацію, і загибель українського літака – помилка іранських військових. Однак ми вже бачимо, як Іран і його союзники заперечують саму можливість такої помилки, а керівники західних країн наполягають на правдоподібності своєї версії. І це – тільки початок розвитку сюжету. Від поведінки українського керівництва зрештою залежатиме авторитет нашої країни, ставлення до неї союзників, розуміння, на чиєму боці реально – не з позиції декларацій, а насправді – перебуває Україна.

Читайте також: Волошина: Реакція влади на катастрофу українського літака в Ірані свідчить, що влади в країні нема

Вихід із цієї ситуації – філігранна, ювелірна робота, яка вимагає великого політичного досвіду та майстерності. Робота, яка вимагає любові не просто до своїх співгромадян, а до політичної діяльності. Тому що політична діяльність – це велике мистецтво, набагато більш складне, ніж робота телевізійного коміка. І їй не можна навчитися, якщо немає хисту.

Але навіть якби було можна, таке навчання вимагало би часу й політичного штилю, а не політичного шторму, в якому перебуває наша країна. Ми потрапляємо у кризу за кризою, а наша влада просто не розуміє, як на ці виклики реагувати. Вона "вчиться" на нас, "вчиться" на країні, ніби й не помічає – це не вульгарний телевізійний серіал про невдаху-вчителя на велосипеді, а реальне життя! І ціна помилки – доля країни, долі людей. Управлінню державою не можна навчитися у кризу, як не можна навчитися керувати літаком під час відмови двигуна.

Читайте також: Останнім часом Україна схожа на спільноту самогубців – Портников

Саме тому Україна й нагадує літак, у пілотській кабіні якого виявилися випадкові пасажири, що летіли на гастролі. І жах ситуації полягає в тому, що безвідповідальні виборці Зеленського придбали квитки на цей ризикований рейс для всіх нас – і тих, хто не розумів, що літаком потрібно вміти керувати, і тих, хто не сумнівався в необхідності наявності льотної ліцензії в екіпажу.

Залишається сподіватися – як зазвичай у випадку з Україною – що ми все ж таки десь сядемо. Хоча б у пустелі, звідки доведеться ще кілька десятиліть шкутильгати до місця призначення.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube