Міжнародні коментатори та спостерігачі в самому Ірані порівнюють протести, які зараз відбуваються в цій країні, з атмосферою в Радянському Союзі після аварії на Чорнобильській АЕС

Тоді люди в тоталітарній країні теж були ошелешені не тільки технологічною катастрофою, а й мовчанням влади, яка не бажала розповісти правду про те, що трапилося. Саме аварія на Чорнобильській АЕС і стала важливим сигналом для змін у СРСР, які завершилися не тільки крахом комуністичного режиму, але і зникненням вз політичної мапи світу самої "імперії зла" – Радянського Союзу.

Читайте також: Стаємо навіть не пішаком, а клітинкою на шахівниці: чотири висновки щодо авіакатастрофи в Ірані

Одразу скажу, що на мою думку, Іран переживає зараз не стільки реальний, скільки серіальний "Чорнобиль" – не випадково на фарсі перекладають монологи героїв цього фільму, а не справжніх учасників подій. Приховування правди про те, що сталося під час аварії на Чорнобильській АЕС, не призвело до масових протестів у Радянському Союзі, які можна було б порівняти із протестами в Ірані.

Ба більше: Україна – союзна республіка, на території якої і сталася аварія, довгий час залишалася однією з найконсервативніших союзних республік країни. Як утім і Білорусь, територію якої так сильно торкнулися наслідки катастрофи. Комуністична номенклатура зберегла тут провідні позиції практично до самого краху СРСР.

На перших чесних виборах до Верховних Рад УРСР і БРСР більшість виборців проголосувала за комуністів, а не за представників національних і демократичних сил, які залишилися маргіналами навіть після проголошення незалежності. Такими ж маргіналами завжди залишалися й екологічні активісти – і це після Чорнобиля, так!

Читайте також: Комунікаційна імпотенція Зеленського на весь світ показала цілковиту розбалансованість і некомпетентність влади

Щось подібне відбувається в Україні й після катастрофи літака в небі над Тегераном. Іранська громадськість ставить просте запитання – чому влада брехала? Але таке ж питання може поставити собі й будь-який українець – чому його влада не говорила про справжні причини катастрофи, хоча знала про них? Чому очільник держави дозволяв собі заперечувати правду навіть тоді, коли про неї говорили керівники провідних країн світу? Чому українські керівники, за визнанням секретаря РНБО, змушували брехати українських дипломатів в Ірані? Що взагалі відбувається з українською владою? Як впливає на її рішення страх перед можливістю розсердити Путіна – головного союзника іранських аятол, який і поставляв автократичному режимові смертоносні ракети? Або це не страх, а домовленості?

Небажання ставити ці питання, відсутність протестів у країні показує, що реальна Україна не надто змінилася з часів реального Чорнобиля. Громадяни, які здатні виходити на Майдани або голосувати за національно-орієнтовані сили, тут як і раніше в меншості – арифметично в такій самій, що й на початку дев'яностих. А більшість продовжує жити вірою в дива та страхом перед Москвою. Ну або просто тікає із країни – наприкінці вісімдесятих такої змоги просто ще не було.

Так що іранцям дійсно варто рівнятися на серіальний "Чорнобиль". А нам – на іранців, якщо ми дійсно зацікавлені жити не у брехні.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube