Рауль Хаджимба

Російські експерти стверджують, що Кремлю цілком байдуже, хто буде новим "президентом" самопроголошеної Абхазії – просто тому, що будь-який політик у цій визнаній тільки Росією та ще кількома її союзниками "республіці" дотримуватиметься курсу на союз із Москвою, пише Віталій Портников для "Белсат"

Інша теза – Владислав Сурков і Рашид Нургалієв прибули в Сухумі та сприяли переговорам тепер уже колишнього абхазького "президента" з опозицією просто для нормалізації ситуації, а зовсім не для підтримки Рауля Хаджимби

Це аж ніяк не вся правда. Москві довелося пожертвувати – і не вперше – Хаджимбою заради стабілізації ситуації у "республіці". Але стверджувати, що Кремль байдужий до його політичній долі – означає забути, що Москва нав’язує абхазам Хаджимбу останні 16 років, подумайте лише!

Ставленик Кремля – справжній президент

Вперше про Хаджимбу – тоді "прем’єр-міністра" самопроголошеної "республіки" – заговорили як про наступника першого "президента" Владислава Ардзінби ще 2004 року. Приблизно тоді ж, коли в ролі наступника українського президента Леоніда Кучми обрали Віктора Януковича. І в Сухумі, й у Києві Кремль поводився абсолютно однаково, наче копіюючи.

Читайте також: Псевдомайдан по-абхазьки: кримінальні авторитети, ГРУ та Сурков

Незважаючи на те, що більшість "виборців" в Абхазії хотіло бачити новим "головою республіки" Сергія Багапша, а більшість виборців в Україні висловилися на користь Віктора Ющенка, Кремль уперто продовжував наполягати, що саме його ставленики є справжніми президентами.

Абхазія, зрозуміло, в цій ситуації була куди вразливішою. Зрештою, саме існування цієї грузинської автономії в ролі "держави" залежить від підтримки Москви.

І Кремль не соромився цю залежність демонструвати, організувавши, зокрема, "мандаринову блокаду" Абхазії та позбавивши тисячі людей засобів до існування.

А втім Багапш став "президентом Абхазії", як і Ющенко – президентом України. Ось тільки Хаджимбу йому нав’язали віцепрезидентом. Втім, і Янукович незабаром уже знову опинився у кріслі прем’єр-міністра за президента Ющенка.

Не бути кріпаком – ні Хаджимби, ні Путіна

Але Кремлеві, ясна річ, цього виявилося мало. У Москві робили все можливе для того, щоб послабити позиції Багапша, а після смерті другого "президента Абхазії" – його наступника, Олександра Анкваба. І врешті-решт домоглися "обрання" Хаджимби "президентом Абхазії", як домоглися обрання Януковича президентом України. Заради ось такого безславного кінця кар’єри обох.

Читайте також: "Зійтися десь посередині" не вийде: відчайдушна спроба втечі Зеленського приречена на фіаско

А все тому, що Москва не розуміє, що таке співпраця. Москва розуміє, що таке підпорядкування й виконання вказівок. Ось чому всюди, де це тільки можливо, вона намагається сприяти успіху тих, хто звідома не поводитиметься як самостійний гравець.

Колишній чекіст Хаджимба, з яким Путін демонстративно сфотографувався напередодні його перших "президентських виборів", програних Багапшеві, був для Кремля зрозуміліший, аніж його конкурент. Точно так, як здавався зрозумілішим і керованішим колишній зек Янукович – хоча його конкурент Ющенка був не якоюсь там випадковою людиною в системі пострадянської влади, а таким же колишнім прем’єр-міністром у системі Кучми.

Саме тому в усіх самопроголошених "республіках" Кремль послідовно сприяє приходу до "влади" силовиків. Так було і в Абхазії, й у "Південній Осетії", й у Придністров’ї. Усюди при "владі" там – до відставки Хаджимби – ставили людей, які просто вміють виконувати накази й набивати кишені.

І в Москві не розуміють, чому зрештою це викликає протест навіть там, де проросійської орієнтації дотримується більшість населення. Не розуміють, що навіть у цих лімітрофах, цих уламках Радянського Союзу живуть нехай пострадянські, але сучасні люди, які просто не хочуть бути кріпаками. Ні кріпаками Хаджимби, ні кріпаками Путіна.

Ці люди теж хочуть мати право голосу, право впливати на свою долю та долю регіонів, к яких вони живуть. І саме в цьому праві російське керівництво їм і відмовляє. Як, утім, відмовляє і власним співвітчизникам.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube