Обурена реакція громадськості на заяву лідера фракції "Слуга народу" Давида Арахамії про відмову України від гармонізації законодавства з ЄС і подальше спростування слів депутата як ним самим, так і євроінтеграційним віцепрем'єром Дмитром Кулебою не має відволікати нас від суті того, що сталося.

А суть є простою – недосвідчений Арахамія просто вибовкав те, що ці люди обговорюють між собою в кулуарах. Обговорюють не як політики, не як "агенти Москви" – не треба їх демонізувати. Обговорюють як звичайні "рішали", як обивателі, як люди, яким заважають правила цивілізованого світу.

Хіба в соціальних мережах ми не бачимо подібних коментарів на цю тему? Хіба той же Арахамія чимось відрізняється від будь-якого звичайного користувача соціальних мереж або телевізійного глядача, який споживає низькопробну політичну продукцію олігархічних каналів? Хіба Арахамія очолив фракцію найбільшої партії країни тому, що займався політикою, має погляди, уявляє собі бодай приблизно контури політичних, економічних, соціальних процесів у сучасному світі?

Читайте також: Олігархічний реванш приречений на поразку – Портников

Та ні ж, звичайно! Його поява на чолі фракції партії "Слуга народу" – така ж випадковість, як і поява з нічого самої цієї партії, така ж випадковість, як поява з нічого нового президента України. Випадковість, обумовлена ​​прагненням олігархічних кланів законсервувати та посилити свій вплив на державу й готовністю звичайних українців – таких, як Арахамія – або повірити в можливість дивовижного й одномоментного вирішення всіх тих складних проблем, які постали перед нашою країною, або скористатися чужою наївною вірою для власного "соціального ліфту".

У Давосі ми просто продовжуємо спостерігати плоди того, як працює випадковість, коли стає владою, як вона змітає все на своєму шляху. І річ не тільки в заявах Арахамії. Того ж дня Зеленський запропонував потенційним інвесторам персональну "няню" – і я не сумніваюся, що у президентовому оточенні цю пропозицію вважають геніальною ідеєю.

Але це так не працює. Інвесторові можна запропонувати або справедливе правосуддя й рівні правила для всіх, або – у приватній бесіді – правило диктатури, готовність знищувати конкурентів і захищати його від "силовиків". Або як у Європі, або як у Росії. Але вже точно не як в Україні – шляхом публічної пропозиції призначити "рішалу" із трибуни Всесвітнього економічного форуму.

Читайте також: Влада робить з України пострадянську авторитарну потвору – Портников

Така пропозиція переконає будь-якого нормального інвестора, що від України потрібно триматися подалі – або до часу, поки не восторжествує демократія, або доти, доки не встановиться диктатура. Але ніхто в оточенні Зеленського – та й сам Зеленський – ніколи в це не повірить. Тому що логіка дилетантизму торжествуватиме.

І ніякі професійні пристосуванці, які обслуговують цю клоунаду, не можуть ситуацію змінити й виправити. Я б сказав – вони тільки всіх дезорієнтують. Тому що змушують дилетантів робити "правильні" заяви, підписувати "правильні" документи, спростовувати власні слова. Але щойно дилетанти вириваються на свободу або просто залишаються без папірця, вони знову говорять те, що думають насправді, громадськість знову жахається, а друзі України знову впадають в ступор.

І це – ніяка не політична конкуренція, не процес, не державна будівництво. Це агонія окупованих дилетантами державних інституцій, погано закамуфльована професійною косметикою.

Державне будівництво відновиться після того, як ця агонія завершиться своїм природним чином. І побоююся, що українцям знову доведеться починати все спочатку.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube