Міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський

Текст законопроєкту про дезінформацію обліковали цього тижня й досить серйозно здивували майже весь медіаринок. Мене про цю законодавчу ініціативу запитували як журналісти державних й олігархічних, так і західних ЗМІ. Основним питанням було: як таке взагалі могло вийти від українського міністерства? Один представник українських спецслужб із посмішкою навіть запитав – чи не вважаю я тепер "квіточками" законопроєкт №6688?

Насамперед те, що турбувало медіаринок ще до публікації – це посадки для журналістів та для цілих редакцій – всі ці пункти залишилися. Так само як і штрафи від п'яти до 10 тисяч неоподатковуваних мінімум або виправні роботи від одного до двох років за мінімальні порушення. За систематичне, тобто два й більше порушень (особливо зроблених за допомогою автоматичного масового розповсюдження інформації) вже пропонують покарання від двох до п'яти років, за фінансування – від трьох до п'яти років. А якщо ці дії здійснено організованою групою осіб – до семи років ув'язнення. Хотіла б нагадати, організована група в такому випадку – це може бути, наприклад, редакція, яка випускає антикорупційні розслідування.

Читайте також: Три батоги для "посередників": Зеленський і Ко збираються зачистити медіапростір

Звісно, цей пункт неприйнятний, що було озвучено ще минулого тижня. Але після того, як оприлюднили повний текст законопроєкту та змін до попередніх законопроєктів, які вносить Мінкульт, з'явилося ще більше запитань.

До прикладу, мене турбують запропоновані зміни за статтями 171, 345, 347 та 348 КК. Мінкульт пропонує захищати тільки "професійних" журналістів, членів запропонованих ним неконституційного органу, який мають створити. Це так звана "Асоціація професійних журналістів України". І захищати, відповідно до законопроєкту, мають винятково членів цієї асоціації – "професійних" журналістів.

Тобто тих журналістів, які не захочуть туди вступити, або які взагалі не бажають вступати в будь-які журналістські об'єднання в Україні, захищати не планують. Ця норма суперечить Конституції та праву громадян самостійно об'єднуватися у професійні чи профсоюзні об'єднання та творчі спілки. І відповідно створює кастову систему серед журналістів, які матимуть різний рівень захисту, забезпечення та гарантій. Це щонайменше юридичний нонсенс або, як вважають медійні юристи, є порушенням ч. 4 ст. 36 Конституції: "Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій".

Крім того, викликає питання призначення Кабміном уповноваженого, який у багатьох випадках, згідно із пропонованим законопроєктом, підмінятиме собою рішення суду. Він зможе самостійно вирішувати, що є достовірною, а що є недостовірною інформацією, вирішувати питання, кого штрафувати, а кого – ні, та які ЗМІ можуть бути заблоковані. Звісно, це неприйнятно.

Читайте також: "Слуга" закликає "приглушити" свободу слова – з поваги до Зеленського. ВІДЕО

Також у мене є невелике, порівняно з попередніми пунктами, питання відносно обов'язкової акредитації західних журналістів. Введення обов'язкової акредитації може зменшити потік іноземних журналістів до України. А враховуючи той факт, що в нас зараз взагалі закрито іномовлення, для України це також буде великим мінусом у просуванні інтересів України за кордон. Тому що зараз маємо досить вільний потік інформації від українських реалій та українських можновладців на західну пресу.

Що ж робити з таким законопроєктом? На мій погляд, доопрацюванню він у такому вигляді не підлягає. Для провладної партії я бачу єдину можливість виходу з проблеми, яку створило Міністерство культури – це реєстрація альтернативного законопроєкту із протидії дезінформації, який міг би бути, наприклад, аналогом закону із протидії дезінформації у Франції, ухвалений і вже близько року як чинний.

На жаль, до критики законопроєктів, окрім Європейської асоціації журналістів і багатьох українських медійних організацій і юристів, долучилися ще й російські ЗМІ. Тож я прогнозую, що у вечірніх новинах днями, а можливо навіть весь наступний місяць українській владі пригадуватимуть цю помилку Міністерства культури.

Я впевнена, що законопроєкт у такому вигляді не пройде, але велике питання, яке в мене й у багатьох інших критиків виникає: навіщо було взагалі цей законопроєкт подавати в такому вигляді?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube