Постер до фільму "Екс"

Мої співчуття тим, хто, спокусившись назвою "Екс", очікував побачити легку комедію про "колишніх". Будьте певні: "Екс" – серйозне кіно, під час перегляду якого вам доведеться більше думати (про що саме – згодом), аніж сміятись, пише кінооглядачка Тата Руда у блозі для ТСН.

Попри те, що автори стрічки визначають її жанр не лише як "кримінальний бойовик", а й як "драмеді" (про що нам з перших кадрів заявили актори сильно "награваючи", щоб нас розсмішити) в основі її сюжету – реальна трагічна історія, яка сталась у місті Городок неподалік Львова в 30-х роках минулого століття. Власне, назва "Екс" походить від слова "експропріація", як підказує мені тлумачний словник – "примусового позбавлення майна". 

Героями історії в стрічці стали молоді підпільники з УВО (української військової організації), які мріяли допомогти своїм браттям зі збіднілого сходу України і були готові до рішучих дій, тому вирішили "експропріювати" місцеве відділення пошти. Щось пішло не за планом і в результаті повстанці "завалили" (переважно від страху) купу безвинного люду. Паралельно діяли такі ж грабіжники-невдахи – львівські батяри, які обрали своєю "жертвою" сільський кооператив. Саме ці дві події сплелися в єдиний кримінальний фейл і лягли в основу сюжету стрічки "Екс". 

Чому саме цю неоднозначну історію про молодих патріотів Галичини обрали автори для екранізації, і навіщо її подали у такій еклектичній формі – це схвилювало найбільше тих, з ким довелося поспілкуватися після допрем'єрного перегляду.

Читайте також: Чому "Мої думки тихі" та "Віддана" змушують піти в кіно не через патріотизм

Хотілось би відзначити роботу Ярослава Яріша, який спочатку виграв зі своїм сценарієм "Коронацію слова", а потім отримав пропозицію його екранізувати від члена журі конкурсу режисера Сергія Лисенка. Можна би було говорити про народження нової зірки в галузі сценарної майстерності, але головне питання, яке постає після перегляду стрічки: "Про що кіно?" Про те, що патріотам зійде з рук все, навіть невинні жертви та провальні операції? Чи про те, що патріот України – це якийсь недолугий, непрофесійний горе-вояка? Хочеться вірити, що я просто не зрозуміла.

У стрічці ви не побачите жодного "зіркового" обличчя, у чому наче й немає нічого поганого, проте юнаки на екрані не відрізнялись один від одного ані зовнішньо, ані якимись характерними ознаками настільки, що складно було їх ідентифікувати. Можливо, шукали акторів на Західній Україні за принципом досконалого володіння галицьким діалектом: в результаті до кадру потрапили не лише актори та аматори, а навіть блогер, який нарешті показав, як "треба" грати в кіно, коли не маєш ані харизми, ані акторських здібностей.

Та не будемо лишень критикувати – і гарні роботи теж були! Віктор Жданов, який грав священника та виконавець ролі "щирого українця" "виїжджали" переважно на власному таланті, тож, можу зробити висновок, що робота з акторами – не те, чим може похизуватись режисер стрічки Сергій Лисенко. Втім, авторський почерк у нього вже сформувався і визначити його можна, як "багатожанровість і еклектика в одному флаконі, стрибки з гарячого в холодне з елементами українського поетичного кохання на скирті", від споглядання якого подекуди ставало так ніяково, наче під час перегляду найвідвертіших еротичних сцен. Це навіть не критика, а констатація, характеристика і примітка на майбутнє, яке після цього фільму у режисера без сумніву є. 

Читайте також: Українська стрічка "Мої думки тихі" за два тижні у прокаті зібрала понад 5 млн грн

Головні "зірки" у "Екс" залишились поза кадром – це оператори, композитори, ті, хто створювали декорації на майданчику і атмосферу на натурі. Естетично привабливим був навіть сарай, в якому "щирий українець" катував невдаху-батяра. У кадрі рвуть зуби, б'ють і знущаються так, що у самого Тарантіно навернулись би сльози від задоволення. Коли над фільмом працюють художник-постановник Влад Одуденко ("Дике поле", "Атлантида", "Додому") та оператор-постановник Сергій Міхальчук ("Поводир", "Параджанов", "Дике поле"), то яку би гидоту ти не знімав – очей від неї не відведеш!

Музику для фільму створили Роман Григорів та Ілля Разумейко – учасники музично-театральної формації Nova Opera, які справді дають нове життя опері в Україні. Спеціально для фільму композитори записали понад 20 саундтреків із президентським оркестром і вийшло це у них просто неперевершено у рамках ще одного "зачотного" українського кіна.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube