Ніколи не забуду того гнітючого враження, яке на мене в березні 2014 року справив книжковий магазин на одній з центральних вулиць Донецька, пише Владислав Кириченко спеціально для УП.Життя.

На фоні тисяч російськомовних книжок, кілька десятків україномовних так сирітські-маргінально тулилися одна до одної в найдальшому куточку, що табличку "Книжки українською" доречно було б замінити на "Література для тубільців".

На фоні подій, що розгорталися, було очевидно, що ситуація в книгарнях чітко корелює з тим, що відбувається в головах населення регіону.

Загалом більше ніж двадцять років незалежності питання україномовного книговидання було маргінальним та неважливим для очільників держави.

Ринок був завалений російськомовними книжками, імпортованими з РФ.

Україномовна література кволо конкурувала лише у дитячому сегменті та коштом місцевих авторів.

Нон-фікшн був представлений лише українською мемуаристикою, публіцистикою та історіографією (тут не буде зайвим подякувати українській діаспорі та подвижникам популяризації історії визвольних змагань). 

Читайте також: Кіно і "німці". Чому нову очільницю Держкіно майже ніхто не знає?

Нечисленні спроби вийти на ринок з україномовними перекладами бізнесової та світоглядної літератури практично завжди зазнавали фіаско через низку актуальних на той момент чинників.

Зокрема, неспроможність конкурувати ціною та якістю з російськими конкурентами через непорівнянні обсяги ринків; відсутність інфраструктури, коштів та кадрів для виробництва та дистрибуції україномовної книги; стереотипне сприйняття російської мови саме як мови читання та освіти частиною населення.

Скасування ПДВ на книжкову продукцію, вироблену в Україні – єдиний помітний прояв підтримки вітчизняного виробника, при цьому не тільки україномовного, але й російськомовного контенту.

Революція Гідності та російська збройна агресія консолідували відповідальних громадян в несприйнятті всього російського: від продуктів і промтоварів до книжок і естрадних виконавців.

Торгові мережі почали масово виводити з асортименту російські книжки.

Це був період моди на все українське. На ринку з’явилася велика кількість сучасних та якісних перекладів літератури всіх жанрів, відкрилися та оновилися десятки видавництв, утворилися нові робочі місця для перекладачів, редакторів, верстальників та інших фахівців галузі.

У Росії, у свою чергу, з’явився цілий пласт літератури про бойові дії на Донбасі та бандерівців, де Україна та українство висвітлювалися відповідно до агресивної імперіалістичної політики РФ.

З 2016 року держава почала вживати заходи щодо обмеження ввозу на український ринок російських книжок такого типу.

З початку 2017 року в Україну можна було ввозити з Росії тільки ті книги, що пройшли процедуру ліцензування, а саме перевірку на наявність у змісті антиукраїнської інформації та пропаганди.

Сама процедура ліцензування спершу працювала досить повільно. Та завдяки цьому в 2017 році в Україну було ввезено мінімальну за останні роки кількість книг з Росії.

Це дозволило ще збільшити частку української книги. Російські видавці та їхні дистриб'ютори на деякий час були деморалізовані, дезорієнтовані та невпевнені в майбутньому свого бізнесу. 

Однак починаючи з 2018 року ситуація змінилася. Процедура ліцензування російської книжки та отримання дозволів на імпорт стала на добре налагоджені рейки.

У книгарень, мереж та інтернет-магазинів, що торгують переважно російськомовною літературою відкрилося друге дихання – почалося масове повернення російської книги на український ринок.

Ренесанс україномовного сегмента книжкової галузі змінився стагнацією.

Можливості та арсенал росіян, що мають за собою у двадцять разів більший, ніж наш, україномовний, ринок, перемноженні на "какая разніца на каком язикє" багатомільйонної аудиторії – непорівнянні з можливостями тих, хто видає та продає україномовний продукт.

Наразі російськомовні переклади іноземної літератури дуже успішно "вбивають" україномовні аналоги.

На жаль, повернення до ситуації 2013 року, коли українська книга животіла в тіні російськомовної – питання короткого часу.

Ще однією серйозною загрозою є поява в Україні російських дочірніх видавництв або пов’язаних компаній.

Через особливість ринку авторських прав, ці компанії зможуть видавати книжки в Україні російською мовою.

Протягом останніх пів року в Україні заявила про відкриття російської дочірньої компанії "Альпіна Паблішер" та вже зареєстроване підприємство з назвою російського видавництва "Рипол-Классик" ТОВ РІПОЛ-Україна.

Усвідомлюючи рівень наявних викликів та загроз, "Наш Формат" кілька тижнів тому розірвав стосунки з усіма книжковими інтернет-магазинами, що продають російськомовні аналоги виданих нами книг.

Раніше про припинення співпраці заявило видавництво "Моя книжкова Полиця" Наталі Моспан та Валерій Ананьєв, відомий ветеран-блогер, автор книжки "Сліди на дорозі".

Зараз саме той час, коли видавці, мережі, автори та громадські діячі, що декларують проукраїнські погляди, можуть зайняти консолідовану позицію і спільними діями в громадській, політичній та економічній площинах захистити незалежний український книжковий ринок та чинити опір новій хвилі ментальної окупації.

На жаль, через недостатній розмір книжкового ринку України, наші видавці не в змозі видати українською мовою весь асортимент книг, який продукується російською мовою.

Читайте також: Фемінізм та саморозвиток – про що будуть читати в 2020 році

Йдеться в першу чергу про наукову літературу, вузькопрофільні та професійні видання. Тому не доцільно говорити про повну заборону ввезення російських книг за умов низького рівня володіння англійською більшістю тих, хто ще читає книжки.

За озвученого вище, з боку держави логічно було б підтримати галузь наступними швидкими в імплементації кроками:

1. Заборона ввезення з будь-якої країни тих книг російською мовою, які видані в Україні українською та книг, на переклад яких українськими видавцями вже куплені права. Інструментом контролю має бути звітність, яку подають видавці у Книжкову палату України.

2. Введення ПДВ на книги, видані в Україні російською мовою. Це дозволить уникнути ситуації, коли пільгу отримують, насправді, не українські книжки, а книжки, надруковані в Україні росіянами російською мовою.

3. Введення акцизів на ввезення російської книги та ліцензійний передрук перекладів, виданих в Росії, українськими видавцями.

4. Скасування ПДВ на україномовні аудіокниги та податку на прибуток на будь-які (аудіо, електронні та паперові) книжки.

5. Зміщення акцентів роботи УКФ в бік грантової підтримки перекладів іноземної літератури та малих видавництв.

6. Заборону діяльності філій російських видавництв, що видавали книжки антиукраїнського змісту.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube