Андрій Єрмак – насправді учень Андрія Богдана, який у чомусь переріс свого вчителя і хоче довести, що все, що робив Богдан, можна робити ефективніше, пише у своєму блозі на НВ журналіст Іван Верстюк.

Полудень, поліцейські загородження Мюнхенської конференції з безпеки, Літературний будинок Мюнхена. На Український ланч, що проводиться Фондом Віктора Пінчука, заходить Володимир Зеленський.

Гості ланчу відривають свої погляди від тарілок зі стейками і буряком і дивляться на команду українського президента. Ось – міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, ось – глава СБУ Іван Баканов, а поруч із Зеленським – Андрій Єрмак, керівник ОП.

Єрмак обводить поглядом присутніх. Він уважно дивиться на Курта Волкера, колишнього спецпредставника США по Донбасу і Криму. Він зауважує Станіслава Асєєва, дисидента з Донбасу. Він посилає невеликі, ледве помітні знаки уваги міжнародним делегатам.

На відміну від Андрія Богдана, Єрмак не прагне потрапити в кадр в той момент, коли він щось шепоче на вухо Зеленському. Він навіть не сідає з ним за один стіл. Якщо Зеленський на Українському ланчі сидить поруч з Віктором Пінчуком, то Єрмак займає місце трохи далі і уважно слухає виступи зі сцени.

Читайте також: Кочетков: Назначение Ермака – откровенный шаг к фаворитизму

Але я б не став робити далекосяжні висновки з зовнішньої різниці в поведінці Єрмака і Богдана. Якщо Богдан умів використовувати хльостке слівце, то і Єрмак вміє це робити. Тільки от при цьому здатний уникнути цитування цього хльосткого слівця. Можливо, завдяки тому, що вміє завойовувати симпатію журналістів і значно більше їм подобається.

У політичній машині Зеленського заміна Богдана на Єрмака насправді мало що змінює. Так, Богдан застовпив за собою імідж людини, яка вміє обходити будь-які бюрократичні процедури. Давайте згадаємо проєкт постанови Верховної Ради про звільнення глави НАБУ Артема Ситника. Юридично Ситника може звільнити тільки Зеленський після негативної оцінки спеціально призначених аудиторів. Але є ж і інший шлях – проголосувати постанову, а потім отримати довідку з Конституційного суду, що таке рішення не суперечить Конституції. І все – Ситник звільнений. Повірте, якщо Богдан розумів цей шлях, то точно так само його розуміє Єрмак.

По суті, будь-яка людина, яка прийшла з бізнесу – телевізійного, сировинного або юридичної – добре розуміє, що простір для креативних рішень величезний. У будь-який момент при бажанні можна переписати держбюджет, поміняти тарифи на електроенергію, змінити правила місцевих виборів або навіть підписатися на новітні податкові інновації Євросоюзу щодо транснаціональних корпорацій. Для всього цього не треба бути Богданом – треба просто мати здоровий глузд.

Зеленський, здається, вже зрозумів, що він – не політичний діджей, який ставить на програвач пластинки, що подобаються всім без винятку учасникам вечірки. Він навчився жертвувати відсотками рейтингу, навчився говорити непопулярні речі. Він явно гарантував незалежність висловлювань лідерів партії Слуга народу. Подивіться хоча б на заяви Давида Арахамії, лідера фракції Слуги народу, про Крим і про те, що є сенс поговорити про те, яке відношення Україна має до дефіциту води на півострові.

Чи було це заяву погоджено із Зеленським? Не думаю. Зеленський навчився довіряти тим, хто поруч і хто з ним щодня на прямому зв'язку. Ну а якщо сказав щось не те – у тебе є тисяча способів виправдатися, пояснити або, в крайньому випадку, відмовитися від своїх слів. Зрештою, поле політичної риторики – це такий, знаєте, блакитний океан, в якому можна проробляти будь-які трюки.

Читайте також: Небоженко: Такого в Украине еще не было. Президент Зеленский слишком быстро выпускает власть из своих рук

Чи робить все це владу Зеленського більш стійкою? Скоріше так ніж ні. У складних організаціях ти не можеш встежити за всім і проконтролювати все. А українська політична система є хорошим прикладом такої складної організації. Тому чим більше ти делегуєш повноваження, тим більш стійкою стає вся твоя система.

Мене щиро дивує, як Зеленський зумів прищепити всій системі під назвою Слуга народу вміння і бажання стояти на своїй правоті і намагатися боротися там, де, здавалося б, тебе повинен з'їсти український Facebook або Twitter. Не намагайтеся, мовляв, подобатися соцмережам – будь-який тамтешній блогер нарощує свою базу передплатників виключно завдяки опозиції будь-якої мейнстрімності. Намагайтеся подобатися звичайним людям – жителям Осокорків в Києві або Сихова у Львові. А для цього можна і на NewsOne на ефір сходити, і в Telegram якісь одкровення видати.

Небажання миритися з тим, як все зазвичай в Україні відбувалося, – це не так вже й погано. Погано, коли за цим вгадується Ігор Коломойський, Росія або проплачені лобісти з будь-яких індустрій і секторів суспільства. Скільки разів ми всі чули або навіть самі вірили у щось таке: в ідеалі треба було б зробити ось так, але оскільки це Україна, як в ідеалі точно не вийде. І тому робили так, як виходило.

Чого не може дати Єрмак Зеленському, так це глибокої економічної експертизи. Не міг її дати і Богдан. А вона в Офісі президента ой як потрібна. Юлія Ковалів, заступник голови ОП по економіці, дуже ситуативна в своїх рішеннях. Її логіка приблизно така: можна вчинити ось так, а можна й інакше. Але будь-який топ-менеджер вам скаже – йому потрібна однозначність. Він не хоче читати список альтернатив, йому потрібен один перевірений спосіб дії. Навряд чи Ковалів зможе перезадумати українські ринки енергетики або телекомунікацій, технологій або важкої промисловості. Свої уроки з економіки вона, звичайно, вивчила, але це лише ті уроки, які знає будь-який випускник гарної сучасної програми MBA. Економіка в Україні повністю віддана на відкуп уряду Олексія Гончарука, який поки далеко від серйозного, стійкого консенсусу по тому, яке майбутнє чекає український ринок.

Заміна Богдана на Єрмака схожа на заміну у футбольному матчі. Головний тренер змінює гравця дуже часто не тому, що той погано грає. А тому, що він, може бути, втомився. Або посварився під час складної ситуації з колегами по команді. Або ж вступив у суперечку з арбітром і отримав жовту картку. Так само часто буває, що гравець, який вийшов на заміну, вирішує долю матчу. Просто тому, що він свіжий і у нього повно бажання довести головному тренеру і вболівальникам, що він заслужить місце на полі. Місце в основному складі.

Ще один важливий міф, який стоїть розвіяти, – це міф про нерішучого Зеленського, якому нібито треба вислухати тисячу думок інших людей, щоб скласти свою. В цьому плані Зеленський чітко розуміє, що самостійність його рішень – це його ключовий політичний актив. Ризиком тут є те, що якість рішень Зеленського – величина досить волатильна. Обмін полоненими? Добре. Вічність Арсена Авакова в Кабміні? Так собі, чесно кажучи. Буде дуже прикро, якщо через особистості Авакова загальмується розслідування вбивства журналіста Павла Шеремета тільки з тієї причини, що до міністра внутрішніх справ немає довіри у тих, хто всі ці роки на своїх плечах і на своїй вуличної активності витягав рівень небайдужості суспільства до справ не тільки Шеремета, але також Катерини Гандзюк або Василя Сергієнка.

Єрмак зайшов до Офісу президента, щоб не поміняти напрям діяльності, який ставив Богдан, а щоб продовжити його. У цьому сенсі Єрмак – цілком учень Богдана, десь переріс свого вчителя. Знаєте, як Аристотель свого часу переріс свого вчителя Платона і конкретно позначив те, про що Платон говорив тільки алегорично. Так що про палацову революцію в ОП говорити немає сенсу. ОП залишається сама собою – з тим дивним присмаком радикалізму, яка більш властива опозиції, ніж владі. З дивною увагою до змісту соціальних мереж. І з готовністю жертвувати власним рейтингом, адже президентські і парламентські вибори ще дуже далеко, а місцеві можна виграти завдяки новим цифровим технологіям.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube