Владислав Сурков (зліва) і Володимир Путін

Кремлівський довгожитель Владислав Сурков нарешті пішов із посади помічника президента Росії. Анонсована місяць тому відставка все-таки відбулася. Відповідний указ оприлюднили на офіційному сайті Кремля. Причину відставки сам Владислав Юрійович достеменно не пояснив. Нібито вона сталася через зміну курсу Росії на українському напрямі, хоча Кремль таку зміну категорично заперечує. І, здається, це один із тих рідкісних випадках, коли прессекретареві президента Росії Дмитрові Пєскову можна вірити.

Тепер цим напрямом в адміністрації президента Росії опікуватиметься заступник голови адміністрації Дмитро Козак, із яким у Суркова завжди були напружені стосунки. Радше за все відставка Владислава Юрійовича була викликана головним чином проблемами в особистих стосунках (Сурков не хотів би підкорятися Козакові), а не якимись там політичними розбіжностями, які, якщо і є, то майже не відчутні.

Дуже важко сьогодні зрозуміти, в чому курс Козака щодо України відрізняється від курсу Суркова. Щодо цього залишається тільки гадати. Якщо ми згадаємо, чим у минулому відзначився Дмитро Миколайович, на думку насамперед спадає розроблений ним план повернення Молдові Придністров'я. Цей план майже вдався, але останньої миті вже парафований документ відхилив тодішній молдовський президент Володимир Воронін.

Навіть для цілком проросійськи налаштованого комуніста "план Козака" видався надто вже кабальним і таким, що фактично позбавляє Молдову суверенітету. У рамках "плану Козака" Росія не тільки зберігала свій фактичний контроль над Придністров'ям і легалізовувала перебування там російських військ, а й у рамках федералізації Молдови отримувала контроль над молдавською зовнішньою політикою.

Читайте також: Кремль дурить Зеленського грою в "яструбів" і "голубів" – Портников

Можна припустити: щодо України Козак намагатиметься здійснити подібний же план і включити до її складу ОРДЛО зі збереженням на окупованих територіях Донбасу російських військ і місцевих збройних формувань і з наділенням псевдореспублік, у рамках української Конституції, правом блокувати ті кроки центрального уряду в Києві в галузі зовнішньої та внутрішньої політики, які їх не влаштовують. Але по суті це якраз та програма, яку намагався втілити в життя Сурков, залишаючись на посаді помічника президента у справах Абхазії, "Південної Осетії" та СНД і займаючись переговорами щодо врегулювання конфлікту на Донбасі.

Можливо, єдина суттєва різниця полягає в тому, що Владислав Юрійович все-таки допускав, що план із упихання загарбників до складу України може зазнати невдачі, тому не виключав заморожування конфлікту на Донбасі. А ось Дмитро Миколайович налаштований тільки на беззастережну капітуляцію України й заради цього готовий воювати з нею у формі уповільненої війни як завгодно довго. І "провокація" в Золотому це доводить.

Думаю також, що однією із причин Суркового звільнення стала відставка його постійного американського партнера із перемовин про Україну Курта Волкера. Йому довелося піти із посади поста спецпредставника США щодо Україні торік 27 вересня, наступного дня після публікації тексту скарги анонімного співробітника американських спецслужб на дії президента США Дональда Трампа у зв'язку з його дзвінком президентовіУкраїни Володимирові Зеленському. Його наступника досі не призначили, і невідомо, чи призначать узагалі.

Схоже, формат російсько-американських переговорів щодо України тепер зміниться, і відтепер їх вестимуть із обох сторін різні дипломати, а не спеціально призначені представники. Як здається, Путін зараз узагалі не схильний обговорювати з американцями долю України та збирається домагатися своїх цілей під час як прямих перемовин із Зеленським, так і за посередництва Емманюеля Макрона й Анґели Меркель. Тому послуг Суркова на цьому напрямі він, принаймні тимчасово, не потребує. Не виключено, що зміна Суркова Козаком повинна, за задумом Кремля, створити в української сторони ілюзії про зміну курсу в питанні врегулювання на Донбасі, але ці ілюзії швидко розсіються.

Читайте також: Небезпечна ілюзія прохача Зеленського спонукає Путіна посилювати тиск – Портников

Яка подальша доля Владислава Юрійовича? Через близьких до себе політологів він розпускав чутки, що хотів би зайнятися творчістю. Хто не знає, Сурков вважає себе видатним російським письменником, але боюся, крім нього, знайдеться дуже мало читачів, письменників і критиків, які цю думку поділяють. Нобелівська премія з літератури йому точно не загрожує. Тому вірогіднішим видається припущення, що нікуди з політики Сурков не втече.

Радше за все він створить якийсь не дуже помітний, оскільки звик діяти в тіні, інститут або фонд і тихо консультуватиме можновладців із найрізноманітніших питань і, як і раніше, виконуватиме їхні досить делікатні доручення. Від послуг такого визнаного майстра підкилимних інтриг і таємних домовленостей навряд чи відмовляться, тим паче, що, як видається, у Путіна поки що не виникло сумнівів у лояльності Суркова.

А якоїсь миті Владислав Юрійович може повернутися на держслужбу. Однак зараз марно гадати, коли й у якій формі це станеться, ближче до транзиту влади або вже тоді, коли у Кремлі з'явиться новий президент. Також не можна виключити, що Сурков перейде до Ради безпеки до Дмитра Медведєва, щоб поступово вибудовувати контури нової президентської адміністрації.

Ось і прессекретар Пєсков заявив, що Путін зустрічався із Сурковим напередодні його звільнення з посади і що це звільнення відбулося за власним бажанням Владислава Юрійовича. Таким чином Кремль намагається створити враження, що відставка ця – ніяк не опала.

За словами Пєскова, "багаторічний досвід і талант Суркова знайдуть своє застосування". А на питання, чи буде подальша робота відставного помічника як і раніше пов'язана з Україною, президентів прессекретар президента відповів ухильно: "Я не беруся щось прогнозувати, просто тут жодних немає сумнівів, що він може бути задіяний на різних напрямах, не тільки на українському". Що ж, поживемо – побачимо.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube