Не хотів бруднити цим постом учорашню скорботу і спекулювати на ній. Тому пишу зараз.

Допоки тітушню звозять "захищати" нас від коронавірусу, а на місці уже чекають антиукраїнські інфопомийки (бо знають, що буде далі). Допоки Портнова та інших недобитків клептократичної диктатури Яника легалізують через центральні ЗМІ, а не показують у звітах про роботу буцигарень. Допоки росіяни пачками скуповують наші канали і заливають їх баблом та новою технікою, лише щоб показати марзенні хлібальники Рабіновича і Медведчука – допоки справа Майдану не завершена.

Читайте також: Коли прокидаються первісні інстинкти, вища освіта і проповіді священників відходять на другий план – блогер

Колись я тішив себе ілюзіями, що нам би лише пережити Симоненка з Вітренко – і заживем. Але ні. Жодна війна, Майдан, природній катаклізм чи реформа системи освіти не змінять цього швидко і остаточно.

Навіть посадки не змінять. Бо статева близькість гадюки з кажаном у Китаї подарувала світу коронавірус, а в Україні – Бужанського і Шарія.

Читайте також: Що показала вакханалія навколо коронавірусу та українців

От і все. Це життя. Життя є боротьба. Це не привід його не жити. І точно не привід терпіти легалізацію Медведчука і Портнова. Вони мають тривожно спати, знаючи що у цій країні по них рано чи пізно прийдуть. Знову.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube