Чи варта ця реформа стрімкої втрати рейтингу і ризику не бути переобраним у 2022 році? Вперте мовчання президента вказує на те, що, напевно, варта, пише Марія Єщенко в блозі для ТСН.

Два місяці безперервного страйку транспортників та акції протесту інших професій по всій країні не похитнули впевненість Еммануеля Макрона у пенсійній реформі. Щоправда, ані мобілізацію французів, ані саму реформу французький президент майже не коментує. Так, ніби його це зовсім не стосується.

Типовий для французької системи підхід – у президентсько-парламентській формі правління, коли де-факто президент має більше повноважень за законодавчий орган, сам лідер робить усе, аби перекласти відповідальність за найнепопулярніші реформи на уряд. Тому переговори з профспілками і заяви перед французами робить прем’єр-міністр Едуар Філіп, чий рівень підтримки скотився, за останніми опитуваннями, до 33%. Щоправда, ховаючись за спиною глави уряду, Макрон від падіння рейтингу теж не вберігся, його рівень підтримки поміж французів ще нижчий – 30%. Реформа тим часом потрапила на розгляд до парламенту і ризикує там застрягнути…

Читайте також: Чому французи розлюбили Макрона

Окремі акції проти реформи досі відбуваються у французьких містах ледь не щотижня, однак найбільш обурені реформою – транспортники – згорнули страйк ще в середині січня. Запал протестувальників не згаснув, але фінансові міркування перемогли – дні, проведені на страйку, не оплачуються, а гроші пожертв почали закінчуватися.

Немов забираючи естафету у страйкарів, до гри активно приєдналася опозиція. 40 тисяч поправок до нового пенсійного закону було зареєстровано у нижній палаті, половину з них подали крайньоліві з партії Жан-Люка Меланшона. Лише 7 тисяч з цих поправок – унікальні, інші мінімально змінені або ідентичні копії. Жест опозиції насамперед має символічний характер: виграти трохи часу і висміяти більшість, яку у парламенті складає партія "Вперед, Республіко!", заснована Еммануелем Макроном. Мало не кожне пленарне засідання закінчується сварками і порушеннями регламенту.

Якщо за наступні тижні робота законодавчого органу не розблокується, уряд може взятися за свою "секретну зброю" – статтю 49.3. Згідно з нею, кабінет міністрів має право прийняти закон указом, обходячи голосування в Асамблеї. У такому випадку опозиція матиме 24 години, аби зареєструвати вотум недовіри. Після цього відбудеться голосування і у разі більшості закон автоматично скасовується, а уряд розпускається. Тобто у теорії стаття 49.3 – неабиякий політичний ризик для кабінету міністрів, однак враховуючи те, що у парламенті панує макронівська більшість, шанси на проходження вотуму недовіри мінімальні.

Тиск вулиці призвів лише до однієї-єдиної поступки влади з питання пенсійної реформи: з тексту можуть прибрати пункт про так званий "осьовий вік", досягнення якого дозволить отримати пенсію у повному обсязі. Йдеться про 64 роки, у той час як легальний вік виходу на пенсію у країні – 62 роки. Цей надзвичайно суперечливий захід, який фактично змушує французів працювати на два роки довше, якщо вони хочуть отримувати повну суму виплат, мав би зекономити бюджету 12 мільярдів євро. Принаймні так його захищає уряд, готовий прибрати цей пункт, якщо… профспілки знайдуть ці 12 мільярдів євро економії деінде.

Читайте також: Нотр-Дам: свинцеве отруєння і стриманий оптимізм

Таке "перекладання відповідальності" обурило одну з найрадикальніших профспілок, яка відмовилась брати участь у "конференції з фінансування", організовану кабінетом міністрів для пошуку цих грошей. Інші погодилися на брейнстормінг, але майже в один голос заявили, що влада з самого початку була готова прибрати з закону цей пункт і вставила його у закон спеціально, аби мати козиря у рукаві. Деякі інші профспілки заявили, що конференція з фінансування це лише спосіб відволікти їхню увагу від організації нових протестів.

Решта пунктів реформи залишаються непорушними: у Франції зникнуть 42 спеціальних пенсійних режими, за якими низка професій зі складними умовами і графіком роботи досі виходили на пенсію раніше за інших (поміж яких і транспортники); розмір пенсії вираховуватиметься завдяки системі балів, прив’язаних до зростання ВВП, щодо якого французький уряд має дуже оптимістичне бачення; розрахунок базуватиметься не на середньому заробітку за найкращі 25 років кар’єри, а за всю її тривалість (тобто включно з роками низькооплачуваних стажувань і роботи на початкових посадах).

Востаннє Макрон висловився про пенсійну реформу у своєму новорічному зверненні (яке традиційно транслюється французькими каналами 31-го грудня о 8 вечора). Та й тоді президент був лаконічним і без додаткових пояснень сказав, що вважає реформу "потрібною Франції" і що вона "відбудеться". Та чи варта ця реформа стрімкої втрати рейтингу і ризику не бути переобраним у 2022 році? Вперте мовчання президента вказує на те, що, напевно, варта. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube