Олена Теліга прожила всього 35 років, та залишила свій слід в українській культурі як літературний критик, поетеса, авторка статей та елегантна, красива жінка в капелюшку.

Олена Теліга народилася 21 липня 1907 року. Імперський Санкт-Петербург був містом її дитячих років. Батько Олени – Іван Шовгенів був за фахом – інженером та спеціалістом з гідротехніки. Мати походила з родини священника з Поділля. Батьки Олени жили досить заможно та родина могла дозволити собі подорожі. Родина часто подорожувала до Кавказу, Фінляндії.

У 1917 року Івана Шовгеніва запрошують у Київ, де він стає професором Київської політехніки. Олена Теліга навчалася в жіночій гімназії Олександри Дучинської, де вивчає іноземні мови. Однак з 1919 року приватна освіта в Україні припинилася і Олені довелося перейти в народну школу. В той час родина Шовгенів приєднуються до активного українства. А батько Олени, Іван Шовгенів, стає міністром уряду Української Народної Республіки.

Читайте також: Історія людини, яка на весь світ прославила український рафінад

У 1922 року мати забирає дітей та залишає Київ. Вони приїздять до Польщі, в місто Тирнове, де на той час вже були військові Української Армії. Потім вже вся родина перебирається до колишньої Чехословаччини. Там батька Олени призначають ректором Української Господарської Академії. Олена записується на курси, щоб пізніше вступити до Українського Педагогічного інституту ім.М.Драгоманова в Празі.

Потім було знайомство з Михайлом Телігою, красивим юнаком, який походив з Кубані й був старшиною Української народної армії. Знайомство Олени й Михайла переросло в щасливий шлюб, але дітей у пари, на жаль, не було.

«Любов свобідна», Михайлику, і я ніколи не візьму ніяких обіцянок і нічого такого… Робіть, любий, як знаходите краще, ходіть всюди, знайомтесь, танцюйте, «фліртуйте». І мені ви ніколи не зробите неприємності. Тільки така любов гарна, як у нас, коли вона не «каторга єгипетська», не обов’язок, а світле, радісне, вільне щастя! Любов неможлива без повного цілком довір’я. А я вам вірю безмежною»

Під час навчання у Празі Олена Теліга розпочинає свою літературну діяльність, друкується в часописах «Літературно-Наукового Вісника» та інших часописах. У своїх статтях вона неодноразово висловлює надію, що крах більшовизму допоможе відродити українську культури.

У 1929 році після смерті матері Олени, вона разом з чоловіком переїжджає до Варшави, де разом з багато працюють, щоб вижити в еміграції. Вона працювала моделлю в магазинах, але згодом їй вдалося влаштуватися вчителькою початкових класів в українській школі. Олена Теліга завжди виглядала елегантно. Любила красивий одяг, та коли була така можливість купувала для себе гарне вбрання, робила макіяж і укладала в зачіску волосся.

Також у Варшаві вона знайомиться з Дмитром Донцовим та пише статті в його літературне видання «Вісник».

 «Книжка — духовна зброя — сміливо стає поруч залізної зброї. Але кидаючи це гасло, називаючи книжку духовною зброєю, мусимо пам’ятати, що з нею, як і з правдивою зброєю, треба поводитися обережно. В непевних, недосвідчених руках вона може скалічити, а то й знищити не ворога, а її власника».

У вересні 1939 року німецькі війська окупували Польщу. Олена разом з чоловіком перебралися з Варшави до Кракова, де поетка очолила мистецьке товариство «Зарево».

Читайте також: "Додому в Імперію!" Як нацисти вивезли десятки тисяч німців з України

22 жовтня 1941 року Олена Теліга приїхала до Києва та очолила «Спілку українських письменників» та редагувала літературно-мистецький альманах «Літаври».

Постановою німецької влади «Литаври» були заборонені. Але Олена Теліга ігнорувала цей факт, але 9 лютого 1942 року в приміщенні «Спілки українських письменників» її затримали та арештували. Її з чоловіком та інших націоналістів було розстріляно у Бабиному Яру.

У своєму творі «Лист» Олена Теліга, звертаючись до Бога, просила для себе «гарячої смерті, а не холодного вмирання».

Вона прожила лише 35 років і за цей час не видала жодної власної книги.  Усі її книги вийшли посмертно: «Душа на сторожі», «Прапори духа», «На чужині», збірник «Олена Теліга», але, на жаль, більшість її творів не зберіглася.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube