Постер до фільму "Черкаси"

Воєнна драма "Черкаси" вийшла у прокат 27 лютого. Це реальна історія про український тральщик, який захопили російські війська в Криму в березні 2014. Стрічку створили за підтримки Держкіно, її бюджет склав 40 мільйонів гривень.

Редакція "Громадське.Культура" побувала на допрем’єрному показі, і вже традиційно ділиться своїми думками про новий український фільм.

Віка Слобода зрозуміла фільм, лише прочитавши історичну довідку

Тральщик "Черкаси" ВМС України довше за інші українські кораблі чинив спротив "зеленим чоловічкам" на озері Донузлав. 48 моряків тримали оборону протягом трьох тижнів, поки 25 березня російські військові не захопили корабель повністю.

На створення фільму режисера Тимура Ященка надихнуло відео в Youtube, на якому моряки іншого українського корабля, "Костянтина Ольшанського", співають "Воїни Світла". Режисер вирішив додати цей епізод у сценарій як збірний образ моряків, що відстоюють свою гідність із піснею. Консультантом фільму був реальний командир "Черкас" Юрій Федаш. За його словами, під час захоплення корабля не було часу на співи.

У сценарій додали ще один випадок, який дійсно стався на судні 2014 року. Щоб "Черкаси" вийшли у відкрите море, треба було відтягнути затоплений корабель, який блокував вихід. Для цього один із моряків, Михайло Воскобойник (він зіграв у фільмі самого себе), мав стрибнути з канатами і перев’язати затонулий корабель. Але план не вдався. У фільмі ж цю сцену обірвали, не показавши, чим усе закінчилося.

Читайте також: Останній корабель у Криму – рецензія на дебютну стрічку Тимура Ященка "Черкаси"

Без знання документальної хроніки складно відстежити і зрозуміти сюжет фільму. Більшість сцен прояснилися для мене вже після вивчення історичних подій. Наприклад, як люди потрапили додому після захоплення чи що сталося з самими "Черкасами". Відповідь: судно й досі перебує в севастопольській бухті Стрілецька.

Сергій Захарченко не хвилювався за головних героїв

Режисер та автор сценарію Тимур Ященко помістив у фільм історію двох моряків-односельчан, які разом служили на кораблі. Мишко з Левом мали стати головними героями, які б зблизили екранних українських моряків із глядачем.

Однак їхні лінії губляться у вервичці подій фільму. Через велику кількість персонажів історії моряків вийшли дещо розфокусованими. Режисер приділив мало уваги головним героям, тому не змусив мене хвилюватися за них.

Фільм залишає без пояснень деякі закинуті на початку "гачки", як-от – про радянську зірку на носі корабля, яку він здобув після одного із боїв. Через неувагу до мотивів і трансформації героїв зрада членів екіпажу не відчувається як така, а героїзм тих, хто залишився, зрозумілий лише зі знанням реальної історії тральщика "Черкаси".

За словами режисера фільму, окрім прокатної, є ще авторська версія фільму. У ній фінал не той, який побачать глядачі в кінотеатрах.

У фільмі "Черкаси "потенційно сильна реальна історія перетворилася на беззубу екранізацією, яка не додає нічого до всім відомої хронології блокади та виходу з неї українських кораблів під час окупації Криму.

Олена Зашко заплуталася в однакових персонажах

– Ви розрізняли акторів протягом фільму?!

– Ні!

Так почалося наше обговорення "Черкас" після виходу з кінотеатру. Фільм про екіпаж корабля передбачає велику кількість людей на екрані. Окрім професійних акторів, грали і справжні моряки з реального корабля "Черкаси". 

Самі автори говорили, що це більше збірний образ вояків. Воно так і вийшло: мені було складно зрозуміти, кого я бачу на екрані, адже зовнішність більшості акторів дуже подібна.

На початку глядачам показують кількох героїв, через яких мали б розказати історію. Кар’єрні сходи Міші й Лева починаються на мінному тральщику "Черкаси", який протистоятиме захопленню російськими військами. Обоє стикаються з дідівщиною, вчаться грати в деберц і намагаються розібратися, що відбувається на кораблі. Але далі все пішло не за канонами драматургії – ці два герої губляться серед решти екіпажу, їхні характери майже не розкриті, а вчинки не цілком зрозумілі.

Один із них – Лев, якого зіграв Дмитро Сова. У фільмі його історія не розказана ніяк. Ми знайомимося з героєм на початку, але не розуміємо його мотивації йти у ВМС. На середині фільму він просто зникає з екрану, а з’являється аж наприкінці стрічки. Його друг Міша розкритий не більше – він намагається вписатися в колектив екіпажу і не завжди розуміє, що відбувається.

Роль командира корабля зіграв Роман Семисал. Він – актор театру. І це було видно одразу. Перед показом він сказав, що найважчим було навчитися віддавати накази не по-театральному. Хоч і намагався, але не вийшло.

Можна було б аналізувати гру інших акторів. Але я не можу. Просто через те, що я майже нікого з них не запам’ятала. Жоден персонаж не мав особистої історії. Це були якісь відокремлені шматки розповіді, які не створювали цілісних образів.

Я не знаю, чому героїв не розкрили. І це дуже сумно, адже для цього була шикарна можливість.

Олександра Чернова плакала, але не через хороше кіно

Воєнна екшн-драма "Черкаси". Воєнна – так. Екшн – був. Драма – нема питань. Усі елементи жанру у фільмі присутні. Реальна історія тральщика "Черкаси" сама по собі настільки крута, що давно напрошувалася на екранізацію. Проте фільм лишив дуже багато питань. Але я не про це. Цього разу буду хорошим поліцейським.

Читайте також: Від режисерів Олега Сенцова та Ахтема Сеітаблаєва: вийшов офіційний трейлер гротескної драми "Номери"

Мені сподобалося, що, крім клішованих патріотичних співів хлопців на кораблі "Черкаси", коли їхня пісня линула просторами моря, а серце завмирало, у фільмі було місце простим людським недолікам. Наприклад – молоді ВМС-ники, які не так вже й мріяли про службу на кораблі і погодилися на неї після особистих сімейних обставин, а ще ставилися до неї не завжди відповідально, бо могли втекти з наряду в стриптиз-бар. Була сюжетна лінія про агресивного старшого матроса, який практикував дідівщину та самостверджувався за рахунок інших. А ще – складні умови, в яких вони несли свою службу, конфлікти щодо їжі, сумніви, сварки та несправедливість. Я рада, що усе це є у фільмі. Бо якби нам показали досконалих героїв, які усе життя мріяли тільки про службу заради своєї країни – це було би надто штучно.

На початку фільму є сцени, де українські та російські військові змагаються, міряються силою в перетягуванні канату та армреслінгу. Це вводить нас у контекст, не демонізує ворога від самого початку. Мені здається, подібні ходи є дуже ефективними. Бо у конфлікту з'являється глибина.

Море, кораблі, десятки акторів, літаки, штурми, стрілянина – це дуже масштабна зйомка, і треба було дуже постаратися, аби технічно це зробити якісно. На мою думку, у знімальної групи вийшло. Окрім одного кадру, де по камері повзла якась мошка (хоча, може це тільки ми помітили, бо профдеформовані), знято дуже непогано: і по кольору, і по глибині, і по ракурсах.

Після фільму я почала шукати реальну історію тральщика "Черкаси" та його екіпажу. І, думаю, так буде робити більшість. І це чудово. Бо такий сильний факт із нашої історії варто знати.

Я відчувала гордість. Я відчувала гостру несправедливість. Кілька разів плакала. Але, скоріше, не від чудового фільму, а через те, що сентиментальна. Емоцій могло би бути вдвічі більше, якби драматичні лінії героїв доводили до логічного завершення чи кульмінації, про що вам вище розповідали мої колеги.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube