Постер до фільму "Черкаси"

Жанр так званого "патріотичного" кіно для вітчизняних кінематографістів довго був прикрою можливістю продемонструвати свою нездатність знімати такі фільми. Складалося враження, що цей напрям в українському кіно є розсадником спекулятивної халтури, створюваної за державний кошт і приреченої на зневагу як кінокритиків, так і глядачів, пише Олександр Гусєв у блозі для видання Yabl.

На цьому тлі дебютна стрічка Тимура Ященка "Черкаси" може сприйматися як другий "Дюнкерк". На кінофестивалі в Одесі, в рамках національного конкурсу якого відбулася його прем'єра, фільм отримав бурхливі овації залу та схвальні відгуки професійної спільноти. Журі Спілки кінокритиків України оцінило його в 4,2 бала (фільм Ященка поступився тільки "Моїм думкам тихим" Антоніо Лукіча з 4,8 бала). Екранне втілення історії мінного тральника, який залишався останнім кораблем у Криму під українським прапором, виявилося сповнене справжнім життям, страхами й героїзмом, і при цьому не зіпсоване пропагандистською патетикою.

Разом з тим, впадала в очі велика кількість різних нестикувань і певний сюжетний сумбур, які в кулуарах пояснювали мінливостями монтажного процесу. Після прем'єри продюсери пообіцяли випустити в прокат більш злагоджену версію, на вісім хвилин коротшу від фестивальної, яка, власне, і вийшла тепер на екрани.

Читайте також: Фільм "Мої думки тихі" стане першою україномовною стрічкою у білоруському прокаті

У представленому широкому глядачеві фільмі скоротили деякі довготи, а один із найбільш незрозумілих епізодів отримав пояснення. Проте, як і раніше, кілька сцен обриваються у розпал дії, між іншими відсутній чіткий перехід, певні лінії виникають нізвідки й не отримують продовження, а автомат, до якого не були видані патрони, так само випускає чергу.

Але набагато сильніше, ніж перемонтаж, змінило фільм переозвучування. Одним із головних плюсів оригінального варіанту були виразні діалоги, які не мали аналогів у вітчизняному жанровому кіно через змішування української та російської лексики. Та для випуску в прокат авторам довелося увідповіднювати картину до мовних квот, скоротивши кількість російськомовного тексту до встановленого десятивідсоткового максимуму. І хоча вимушений дубляж вдався творцям "Черкас" досить добре, фільм все ж втратив чималу частку природності й шарму.

Ця зміна загострила недоліки драматургії. При деякому приглушенні ефекту від обміну репліками стало більш зрозуміло, що колективний образ екіпажу вийшов набагато кращим, ніж образи окремих персонажів. За рідкісним винятком герої залишаються для глядача безіменними статистами, які в потрібний момент роблять якусь виразну дію або промовляють влучну фразу, хоча цю дію міг би зробити, а фразу вимовити будь-хто інший.

Читайте також: Від режисерів Олега Сенцова та Ахтема Сеітаблаєва: вийшов офіційний трейлер гротескної драми "Номери"

При цьому двоє центральних персонажів, односельці Мишко (Євген Ламах) та Лев (Дмитро Сова), не дуже притягують глядацьку увагу. Лев, перебуваючи в депресії після смерті матері, реагує на події лише парою нервових нападів. Мишко ж через нерішучість прагне уникати активної участі в подіях. По суті, їх роль у сюжеті майже вичерпується першою частиною оповіді, яка присвячена непростому існуванню на борту військового корабля. У сцені, що нагадує "Суцільнометалеву оболонку" Кубрика, Мишко за наказом командира б'є товариша, який забарився з відповіддю про кількість бортових гідрантів. І, якщо у фільмі Стенлі Кубрика знущання у ході бойової підготовки призводили до вбивства й самогубства, у "Черкасах" хлопець спокійнісінько переживає вчинену в припливі каяття спробу втопитися, а потім ще й бере участь в протистоянні з російськими десантниками пліч-о-пліч з Левом та садистом-командиром. 

На думку авторів, напад "зелених чоловічків" виправдовує, надає сенс флотській повсякденності з її виснажливою працею і нестатутними стосунками. Нелюдська муштра, що руйнує дружні зв'язки й змушує забувати про найприродніші почуття заради формування злагодженої бойової команди, цілком виправдана.

"Черкаси" Тимура Ященка – це досить нерівна, заплутана оповідь, в якій відчутний живий подих історії, виразна мозаїка героїчної драми українських моряків, але в якій бракує деяких фрагментів, а деякі здаються зайвими. Та творцям все ж вдалося передати драматизм російсько-українського зіткнення, відчуття тривоги й розгубленості, які поступово переходять у намір, якщо не перемогти, то принаймні відстояти честь країни й власну гідність. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube