Денис Шмигаль

Заява нового прем'єр-міністра пана Шмигаля про необхідність забезпечувати водою анексований Крим є показовою із позицій реальних пріоритетів чинної української влади. Ми не чуємо жодного слова від влади про перекриття росіянами торгівельного судноплавства України через Керченську протоку, не бачимо жодних симетричних чи асиметричних дій, щоб унеможливити входження торговельних суден у Крим.

Не факт, що з таким підходом в урядовому кварталі знають, що у січні 2015 року у Криму був сформований територіальний орган Міністерства оборони РФ, основна мета якого, за деякими даними, відродження ядерного потенціалу півострова. Як повідомляє розвідка, у Криму вже можуть перебувати ракети з ядерними боєголовками, системи озброєнь, зокрема авіація, здатна нести ядерну зброю. Також слід усвідомлювати, що там розташовано багато військової техніки та військових держави-агресорки, яких теж мали би забезпечувати водою з Північно-Кримського каналу.

Читайте також: Скандал триває: Шмигаль зробив нову заяву про воду в окупований Крим. ВІДЕО

Нагадаю владі, що відповідно до Четвертої Женевської конвенції держава-окупантка зобов'язана забезпечувати окуповану територію водою, продовольством і медикаментами. Якщо для потреб населення в Криму у воді – це 100 млн кубометрів щорічно, то при тому весь півострів потребує понад одного мільярда кубометрів. Але за винятком цих 100 мільйонів кубометрів – це все потреби промисловості та військових баз.

Росіяни кілька разів намагалися організувати водопостачання. Обіцяли побудувати заводи, які мали би опріснювати солоні води Чорного моря. Але такі об'єкти потребують багато електрики, мільярдних капіталовкладень і технологій, якими Росія не володіє, і більше того, не може закупити – через режим західних санкцій. Також була ідея завести воду через Керченську протоку – але найближча із цією місцевістю річка – Кубань, всю воду якої розбирають сільськогосподарські підприємства Краснодарського краю, на який чекає засуха у разі, подачі води до Криму.

Станом на зараз Крим увійшов у фазу посухи, а це означає, що вода поступово стає для окупантів золотою, а ми отримали реальний важіль впливу.

Читайте також: Водної капітуляції для кримських загарбників замало. Й ось чому

Отже, розмови про воду в Крим – це передовсім розмови про забезпечення водою військових баз РФ, а також про підтримання загроз для флоту України та наших союзників. Готовність піти на такі домовленості – це не компроміс, а прогин перед РФ, не державницька позиція, а звичайна неприхована капітуляція й ледь не офіційна здача Криму РФ. Це все одно, що дозволити сусідам, які зайняли твою спальню й окупували частину коридору, жити в цій спальні й навіть за свій рахунок провести туди світло – бо це ж твоя квартира.

Тому заяви про відкриття води для держави, яка забезпечуватиме цією водою військові бази, що звучать від прем'єр-міністра та міністра закордонних справ – мають всі ознаки державної зради. Прем'єр, авжеж, одразу почав виправдовуватися, що заяву, як не дивно, знову вирвали з контексту (чомусь у влади все, що вони не скажуть – вирване з контексту). Але коли йде мова про забезпечення державних інтересів України – не повинно бути й не може бути ніяких різнотлумачень.

А якщо пан Шмигаль справді переживає за відсутність води в Криму, то він може особисто носити її туди в тих самих "каністрах" (які запропонував під час свого виступу), разом із такими ж "переживальниками" із фракції "Слуги народу" та партією ОПЗЖ.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube